ЗАДАНИЕ ЛЁГКОЕ
- З’ясуйте тип мовлення (Определить тип речи)
Українська народна пісенність — дорогоцінне надбання поетичного генія трудового народу, нев’януча окраса його духовної культури. Здається, усю мудрість обдарування, усю красу і благородство душі, усю ніжність і ласку, увесь високий і гордий політ думки та натхнення вклали протягом століть у свої пісні легіони безіменних народних співаків і поетів. Тому, сповнені юної зваби, безсмертно ширяють пісні над українськими легко залітаючи на крилах мелодії за межі рідного краю.
Народні пісні володіють чудовою здатністю полонити людські серця, підносити настрій, окрилювати бажання, надихати у праці, розраджувати в горі, тамувати душевні болі, множити сили в боротьбі. До пісні звертаються колективно й поодинці, в будень і свято, старі й молоді звертаються при найрізноманітніших життєвих нагодах і душевних зворушеннях. У ній повсякчас можна почути рідний серцю голос батьківщини , уловити відлуння своїх інтимних почуттів та затаєних дум , золотий промінь надії, слово мудрої поради і тихої маминої ласки супроводжуючи народне життя, у щоденному побуті й на історичних шляхах пісня обіймала весь багатогранний світ людини.
Народна пiсня – це найцiннiше що є в нас.Вона душа i серце народу. Українська пісня… Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою.Українці — це саме та нація, яка зростала на своїх піснях, яка вкладала в їх слова усі переживання, душевні потрясіння, все те, що не могла забути. Недарма ж говорять, що українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його мова.
Якостей, які повинен мати справжній друг, дуже багато, але передусім він має бути дійсно справжнім, а не підробним.
Справжній друг той, який прийде на до завжди. Народна мудрість свідчить: «Не май ста рублів, а май сто друзів».
одного разу в нашій школі була дуже смішна історія і ми її ще досі споминаємо. було це після зимових канікул в нашого друга на уроці в нього ручка під час диктанта покотилася в кінець класу і він цілий урок пробув без ручки, а коли вчителька перевіряла зошити запитала в нього: - чого в тебе немая контрольной роботи? а він і розповів цю історію. і ми всим класом сміялис бо можна бу ло просто попитатись у вчительки підняти ручку отже ніколи не бутте соромязливими!