,ЗАДАНИЕ НЕ ОЧ СЛОЖНОЕ Завдання. Перепишіть речення, розкриваючи дужки.
1. Ти спиш уже? А за старим повір'ям, у сні ростуть... Якби (то) справді так! (В. Підпалий)
2. Тебе поранили (таки)? Сідай (но)! Голову твою хоч хусткою я обів'ю (М. Бажан).
3. Слухай (бо)! Який (же) коваль (не) ставить себе над іншими ковалями в світі? (Марко Вовчок)
4. А ходи (но), мед будемо брати (Ю. Збанацький).
5. О, якби (то) вміти голубом злетіти та в житті догнати мрію голубу! (М. Ткач)
6. А от виписати новизну та велич, саме велич наших днів (по) справжньому (не) так (то) й просто (В. Козаченко).
7. (Де) далі сніжинок густішало та густішало (В. Козаченко).
8. А Замриборщ (ані) стілечки (не) розсердився (М. Стельмах).
9. Та я вже знаю (де) що (І. Цюпа).
10. Місяць повис над їхньою хатою срібною підковою, ніби прибив його хто (сь) угорі на добро та на щастя (І. Цюпа).
11. Я давненько прийшов у село, та (де) куди заходив, і (де) (про) що довідався (І. Карпенко-Карий).
Твір на тему "Чому я пишаюсь своїм товаришем" можна скласти так:
У мене є найкращий друг на ім’я Артем. Артему вже п’ятнадцять років. І я ним по-справжньому пишаюсь. Артем має чимало гарних якостей. Він дуже хороший друг, чемний син, гарний брат. Я в ньому ніколи не сумніваюсь. Але чи можуть такі чарівні риси характеру бути прикладом для гордості? Звичайно, так. Але я пишаюсь Артемом не лише через це.
Безсумнівно, Артем дуже хороша людина. Але чому я все ж таки пишаюся своїм товаришем? Я вважаю, що приводом для гордості є його вчинки. Артем є постійним волонтером притулку для собак. Він дуже добра людина, любові та ніжності якої вистачає і на тварин. Мій товариш – це приклад для наслідування. Я мрію навчитися його сердечності та доброті. Я вважаю, що його відданість волонтерській справі дозволяє пишатися ним по-справжньому.
Дерева у саду стали жовто-багряними. Деякі скинули вже золотаве листя та стоять оголеними, а на них виблискують соковиті яблука, мов червоні ліхтарики. Трава стала темно-зелена, суха, пожовкла. Подекуди навіть чорнява. Птахи перестали співати свої пісні , багато з наших пернатих друзів ще раніше відлетіли в теплі краї. А ті, що залишились, тихенько чекають зимоньку. Ця пора принесла людям багато роботи у саду. Треба зібрати щедрий урожай яблук та груш , почистити сад від опалого листя.
Осінь можна назвати чарівницею, бо вона, мов чарівний маляр, цікаво та барвисто замальовує наші сади.