ЗАДАНИЕ,
Неповні речення — це речення, в яких пропущено один чи декілька потрібних для його структури членів, що встановлюється з попереднього речення чи ситуації мовлення.
Скажите,полное ли это предложение?если нет,то напишите пропущенные члены предложения.
Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил, порошила трави голубим пилом, і здавалось козакові, що там, у степу, ворушиться щось, іржуть чиїсь коні, і вже не рокотання бандур чути звідти, а ледве вловимий передзвін шабель [чути], і не сиділося старому, не їлася йому саламата. свербіла рука до шаблюки, до бою кликало серце.
Объяснение:
Кожен з нас прагне досягти неабияких успіхів у житті. Цьому нас вчать змалечку найрідніші люди, яким не байдужа наша доля. Ми ставимо перед собою мету та йдемо до неї маленькими кроками, намагаючись втілити її у реальність. Успіхів можна домогтися у різних сферах свого життя. І кожен сам обирає свій шлях та шукає ключ до успіху, виокремлює для себе найвагоміші складові, які до досягти значного результату. Що стосується мене, то я поки-що не можу назвати себе успішною людиною. Принаймні на даному етапі життя, я ще не досягла певних висот. Як на мене, успішним може називатися лише той, хто пройшов безліч випробувань на своєму шляху, ретельно та старанно працював, набрався багатого досвіду і врешті-решт може похвалитися вагомими здобутками в той чи іншій сфері діяльності. Життєвий успіх для мене – це по-перше, велика та дружня родина, яка буде любити і підтримувати незважаючи ні на що. По-друге – це вірні та надійні друзі, в компанії з якими ти почуваєш себе легко й невимушено. На мій погляд неможливо оминути одну з вагомих складових нашого життя якою є робота, та, що викликає задоволення і бажання займатися улюбленою справою знов і знов. Безумовно, людина сама творець свого щастя. У всіх нас повинно бути бажання домогтися чогось у житті і я теж не виключення. Тому все своє подальше життя буду намагатися впевнено йти до своєї мети і стати по-справжньому успішною людиною!
В одномумісті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.
Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:
- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.
Чирик відповів:
- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.
Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.
За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.
З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.