У Тараса Шевченка була доля одна не з легких , але він впорався й став для нас великим Кобзарем. У бідного Тарасика мати померла перша у 1823 році , а батько через два роки. Коли помер батько то мачуха його вигнала.Ставша служником пана Енгельгардта , Тарас переїхав до Петербурга там він познайомився з художником І.Сошенком. завдяки йому хлопець вийшов до передової інтелегенції й на мою думку це йому до його викупили з кріпацтва. Я гадаю , що на честь цього великого треба влаштовувати вечори де будуть проходити розповіді про минуле та тяжке поета та художника.
Будь-хто з нас розуміє, наскільки жахливою є доля сироти, адже поряд немає найрідніших — мами і тата. Не зміг обійти цієї теми у своїх творах і Т. Г. Шевченко.Про сирітську долю йдеться у багатьох творах Тараса Григоровича Шевченка. Він і сам рано залишився сиротою.
Так, у вірші «На Великдень, на соломі...» протиставляється життя сироти та дітей, у яких є батьки. Тут він зображує розмову дітей, які хваляться між собою подарунками. Кожна дитинка має обновку: комусь мати курила стрічечку, комусь батько справив чобітки або свитинку. Але серед дітей були сирітка,яка сумно гадає, чим їй похвалитись. І ось вона хвалилася: «А я в попа обідала». Більшої радості ця сирітка не знає. Сумно стає від цих слів.
Майстерно Тарас Шевченко виливає смуток і біль, який пережив сам, і змушує це пережити читача.
Увесь вірш пройнятий співчуттям до дівчинки. Недарма автор вживає такі ніжні та ласкаві слова: сирітка, сиріточка. На жаль, сирітська доля була важкою не тільки за часів Тараса Шевченка, а й зараз.
Хочеться, щоб у кожної дитини були батьки та ніхто не зазнав гіркої сирітської долі.
Будь-хто з нас розуміє, наскільки жахливою є доля сироти, адже поряд немає найрідніших — мами і тата. Не зміг обійти цієї теми у своїх творах і Т. Г. Шевченко.Про сирітську долю йдеться у багатьох творах Тараса Григоровича Шевченка. Він і сам рано залишився сиротою.
Так, у вірші «На Великдень, на соломі...» протиставляється життя сироти та дітей, у яких є батьки. Тут він зображує розмову дітей, які хваляться між собою подарунками. Кожна дитинка має обновку: комусь мати курила стрічечку, комусь батько справив чобітки або свитинку. Але серед дітей були сирітка,яка сумно гадає, чим їй похвалитись. І ось вона хвалилася: «А я в попа обідала». Більшої радості ця сирітка не знає. Сумно стає від цих слів.
Майстерно Тарас Шевченко виливає смуток і біль, який пережив сам, і змушує це пережити читача.
Увесь вірш пройнятий співчуттям до дівчинки. Недарма автор вживає такі ніжні та ласкаві слова: сирітка, сиріточка. На жаль, сирітська доля була важкою не тільки за часів Тараса Шевченка, а й зараз.
Хочеться, щоб у кожної дитини були батьки та ніхто не зазнав гіркої сирітської долі.