Заголовок. Марта, щулячись від снігу, що пригоршнями сипався в облич-
чя, зайшла в під'їзд. Швидко збігши сходами, відчинила двері
квартири. Дівчина в темряві зняла чобітки й пальто, кинула на
вішалку шарф і шапку й увійшла в кімнату. У Мартиному помеш-
канні тепло й затишно. Вітер дув із півночі, а її кімната була обер-
нута на південь, тож жорстокий сніговій, розбиваючись об чоло бу-
динку на вулиці, осідав на вікно лагідним порохом.
Приємна тиша стояла в помешканні. Дівчина увімкнула лампу,
від якої навколо розіллялося яскраве світло. У кімнаті всі речі
спокійно трималися своїх місць. У далекому кутку темніла стара
шафа. Біля неї примостилася невисока етажерка на різьблених
ніжках. На поличках стояли книжки, що їх так любила читати ве-
чорами дівчина. Марта стояла біля застеленого синім покривалом
ліжка. Невеличкий килимок з двома оленями на лісовій галявині
прикривав частину білої стіни. Ближче до вікна присунувся стіл,
накритий білою скатертиною у великі сині квіти.
Марта ще раз озирнулася по кімнаті, що видалася їй зараз до-
сить пристойною. Тільки от світло занадто різке! І дівчина накину-
ла на лампу зелений серпанок, який восени пов'язувала на шию.
«Тепер у мене зовсім гарно», задоволено подумала вона (За
В. Підмогильним).
придумати план ​

1Афоризм — це те, що дочитують до кiнця.
Ростислав ДОЦЕНКО

2Де челядь не збісна, там хижа не тісна.
народне

3Доста в мене своєї біди на мою бідну голову.
народне

4Біда навчить розуму.
народне

5Без бритви бритваний.
народне

6"Що ти мечешся?" – дорікав флюгер маятникові.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ

7Витонченим буває не лише розум, а й безумство.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ

8Гризуться, як пси на голій кістці.
народне

9Кум кумі до душі.
народне

10Вона чула дзвін, лем не знала де він. Кого треба замалу бити, нигда з того порядний чоловік не буде.
народне

такая легкая фраза, но сказать ее может не каждый. не у каждого хватает смелости сказать это легкое слово в котором шесть букв. но такой глубокий смысл. совершить ошибку может каждый. ведь у каждого есть право на ошибку. 

хорошо если человек может попросить прощение сказать это слово. тем более если оно от всей души. а не просто фраза на ветер. обидеть человека легко. но исправить ситуацию может не каждый, иногда мы просто не следим за словами и действиями и не замечаем как обижаем человека. но потом у нас появляются мысли о том что человек обижен и мы начинаем понимать что совершили ошибку. просим прощение.. 

не каждый умеет просить прощение, кому то мешает гордость. кому то чувство собственного достоинства. но просить прощения мне кажется нужно уметь... ведь вроде ьбы такая легкая фраза "прости" а так много значит в нашей жизни..