Захар беркут – се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстаріший віком у цілій тухольській громаді високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, захар беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. незважаючи на глибоку старість, захар беркут був іще сильний та кремезний. правда, він не робив уже коло поля, не гонив овець у полонину, ані не ловив звірів у лісових нетрях,– та проте працювати він не переставав. сад, пасіка й луки – се була його робота. скоро лишень весна завітає в тухольські гори, захар беркут уже в саду, копле, чистить, підрізує, щепить і пересаджує. дивувалися громадяни його знанню в садівництві, тим більше дивувалися, що він не крився з тим знанням, але радо навчав каждого, показував і заохочував. пасіка його була в лісі, і кожної погідної днини захар беркут ходив у свою пасіку, хоч дорога була утяжлива і досить далека. а вже найбільшим добродієм уважали тухольці захара беркута за його лі але не в тім усім покладав захар беркут головну вагу свого старечого життя. «життя лиш доти має вартість, - говорив він частенько, - доки чоловік може і» ті слова – то була провідна, золота нитка в житті захара беркута. усе, що він робив, що говорив, що думав, те робив, говорив і думав він з поглядом на : визначити стиль тексту, виписати дієприкметники з залежними словами, визначити граматичні категорії дієприкметника (див.лекцію).
