Пам’ятник Шевченку в Умані (встановлений у 1981 році) здіймається на косогорі над плесом Осташівського ставу.
Відомо, що в Умані Тарас Шевченко бував двічі. Вперше в дитинстві з батьком, коли возили на уманський ярмарок сіль із чумацьких промислів. Вдруге Тарас Григорович відвідав легендарне місто у свій приїзд в Україну у 1845 році. Тоді й милувався чарівними краєвидами дендропарку «Софіївка». Свідчення про це залишив на сторінках повісті «Княгиня», написаної російською, де порівнює уманський диво-сад з шедеврами садово-паркового мистецтва імператорського двору: «Видал я на своем веку таки порядочные сады, как, например, уманский и петергофский». Побачив поет і будівлю Базиліанського монастиря, де розгорталися драматичні події Коліївщини, описані в поемі «Гайдамаки», і старовинну міську ратушу, і побудований Потоцькими костьол, де нині облаштовано картинну галерею.
Після відвідання Умані Шевченко написав поему «Холодний Яр», де також згадується це місто. До речі, перший пам’ятник поету в Умані був встановлений в «Софіївці» — на Бельведері, над Нижнім озером.
Ім’я Кобзаря носить Уманський гуманітарно-педагогічний коледж. Є в місті також вулиця Шевченка. За дослідженнями відомого історика-краєзнавця Миколи Комарницького, міська дума довго добивалася дозволу увічнити пам’ять великого поета в назві вулиці ще до 1914 року, до столітнього ювілею. Лише в 1916-му вдалося досягти мети: вулицю Стару перейменували на вулицю Шевченка, і це була перша на Україні вулиця його імені.
Тарас Григорович Шевченко залишив після себе понад тисячу самих різноманітних творів. І він є не тільки дуже видатним поетом чи прозаїком, але і драматургом, художником, мислителем. Насправді геній українського Кобзаря надзвичайно різноманітний. Більшість людей знають, чо він писав вірші. Але він створив 9 повістей та багато драматичних творів. Але найбільше він прославився завдяки “Кобзареві”. Найважливішою рисою творчості Т.Шевченка є його надзвичайна волелюбність. Найвизначніші його твори – це спів про свободу та уславлення незалежності. В його творах часто зустрічається слово “свобода” з яскравими епітетами. Улюблений герой поета – це народний витязь або запорізький козак. Дуже часто зустрічається і гайдамака-повстанець, який виступає як поборник рідного краю. Читаючи твори Великого Кобзаря, можна зрозуміти, що більшість із них спрямована проти свавілля царської влади та проти кріпосницького права. Його часто називають не інакше як революціонером літературної форми. Т.Г.Шевченко відігравав дуже важливу роль у тому, щоб домогтися об’єднання прогресивних сил всього українського народу. У своїх творах поет зображує дійсність, але водночас оспівує і героїчне минуле рідного народу. Окрім того, творчість Кобзаря пов’язана з становленням української мови. Йому вдалося майже неможливе – вивести свою рідну мову на всесвітній рівень. В часи, коли жив Т.Шевченко, панувала така ідеологія, яка примушувала багатьох видатних людей замовкати назавжди. Любе правдиве слово переслідувалося, панувала офіційна брехня. Але Кобзар не боявся оспівувати свободу, тому що знав: слово невмируще і воно живе своєю правдою.
Пам’ятник Шевченку в Умані (встановлений у 1981 році) здіймається на косогорі над плесом Осташівського ставу.
Відомо, що в Умані Тарас Шевченко бував двічі. Вперше в дитинстві з батьком, коли возили на уманський ярмарок сіль із чумацьких промислів. Вдруге Тарас Григорович відвідав легендарне місто у свій приїзд в Україну у 1845 році. Тоді й милувався чарівними краєвидами дендропарку «Софіївка». Свідчення про це залишив на сторінках повісті «Княгиня», написаної російською, де порівнює уманський диво-сад з шедеврами садово-паркового мистецтва імператорського двору: «Видал я на своем веку таки порядочные сады, как, например, уманский и петергофский». Побачив поет і будівлю Базиліанського монастиря, де розгорталися драматичні події Коліївщини, описані в поемі «Гайдамаки», і старовинну міську ратушу, і побудований Потоцькими костьол, де нині облаштовано картинну галерею.
Після відвідання Умані Шевченко написав поему «Холодний Яр», де також згадується це місто. До речі, перший пам’ятник поету в Умані був встановлений в «Софіївці» — на Бельведері, над Нижнім озером.
Ім’я Кобзаря носить Уманський гуманітарно-педагогічний коледж. Є в місті також вулиця Шевченка. За дослідженнями відомого історика-краєзнавця Миколи Комарницького, міська дума довго добивалася дозволу увічнити пам’ять великого поета в назві вулиці ще до 1914 року, до столітнього ювілею. Лише в 1916-му вдалося досягти мети: вулицю Стару перейменували на вулицю Шевченка, і це була перша на Україні вулиця його імені.