Замініть одне із спільнокореневих слів, щоб усунути тавтологію. 1. А взимку мороз малюнки малює на вікні.
2. Лісовик ходить по лісу і розставляє кормушки для птахів і звірів.
3. У саду працюють садовники.
4. А запах у троянди запашний.
5. Сад цвіте першим цвітом.
1. Уночі прийшла осінь , і вовк хмукнув на сизий лист ожини , хмукнув і сказав : «Ого-го! Далеко» , - сказав він собі : «А навіщо?» . «Тепер пропав Сіроманець»,- подумав Сашко .
2. І подумала вона , стоячи під дощем : «Чому я не взяла з собою парасолю?»
3. «Ходімо гуляти»,- сказала Оленка своїм друзям .
4. «Не міг він далеко піти ,- подумала дівчинка,- я бачила його недавно».
5. Учителька Надія Петрівна ввійшла в клас :
- Добрий день! Сідайте...
-Сашко , це правда , що з вашого села сьогодні з кузні втік Сіроманець ?
-Утік ,- відповів Сашко й сів.
-Діти , де живуть вовки ?
- У лісі ,- хором відповів клас .
Який чарівний світ навколо нас! Він озивається до кожного сотнями, тисячами звуків. Тонкі ніжні листочки шелестять на вітрі, дзюрчить чисте джерельце, лунко падають на землю великі краплі дощу. Природа також дарує нам розмаїття кольорів. То вона огортає землю ніжною білизною снігу, то обсипає яскравими барвами весняних і літніх квітів, то обдаровує її осіннім червоним золотом. Кожен день приносить щось нове у світ, який нас оточує. Щаслива та людина, яка вміє помічати ці зміни, передавати художнім, словом романтику природи, відчувати себе її частинкою.
Дійсно, існує схожість у тому, як зростають молоді травинки чи пагінець малини і дитина. Спочатку вони маленькі та ніжні, бояться холоду і сильного вітру, життєвих незгод, але потім міцніють і стають сильними. У кожному з віршів поета наявна людина, яка є частинкою природи. Ми розуміємо, що це він сам росте із травою, з кущем малини, запрягає сонце, аби виїхати назустріч весні, іде розсіяний і босий з сонцем на плечах. Адже навіть звичайні дерева, квіти, птахи, виявляється, можуть "розповісти" дуже багато. Варто лише придивитися пильніше. І тоді квітучий кущ ромашок у саду перетворюється на зграйку дівчаток у віночках. Стара розлога тополя обабіч дороги стає задуманою бабусею, яка обгорнулася великою зеленою хустиною, а хмари в небі перетворюються на химерні фортеці, замки, на чудернацьких тварин і птахів. Варто лише частіше дивитися на все, що оточує нас на землі і на небі.
Объяснение: