Кілька днів тому я ходила з батьками до парку. Ми каталися на атракціонах. Найбільше мені сподобався об'єкт під назвою "Ланцюжок", який піднімав нас дуже високо та сильно кружляв. Спочатку мені було страшно, проте згодом я почала насолоджуватись польотом. Парк атракціонів - чудове місце, яке точно подарує нові враження.
Розповідь під назвою "На стадіоні":
Кожного дня ввечері я виходжу на стадіон на пробіжку. Спочатку я роблю розминку, а потім починаю бігти. Спочатку я біжу повільно, а потім пришвидшуюсь. Коли я пробігаю п'ять разів по колу, то починаю відчувати втому. Проте я знаю, що спорт - це здоров'я, тому ніколи не припиняю занять.
Одного разу на зупинці автобусу я побачив літню жінку з дівчинкою років шести. Мабуть, то були бабуся та онука. Ця дівчинка чомусь привернула мою увагу, тож я почав роздивлятися її. Дівчинка була струнка й тоненька. Вона стояла, схрестивши ніжки, та тримала бабусю під руку. Її довге та густе каштанове волосся, зав’язане у два «хвостика», спадали нижче пліч. Дівчинка роздивлялась навкруги своїми великими карими очима, відкритими та виразними, а в них чомусь проглядалось занепокоєння. Мабуть, автобуса вони з бабусею чекали вже довгенько. Незважаючи на це, у погляді дівчинки відчувався непідробний інтерес до всього, що коїлося навкруги. Дівча повертало свою акуратну голівку в усі боки, роздивляючись людей на зупинці, автомобілі, що проїжджають повз, вивіски магазинів, голубів, що проходжали поважно трохи поодаль. Потім вона поверталася до бабусі й обличчя її ставало не по-дитячому серйозним. Дівчинка гладила бабусину руку та починала виглядати на дорогу. Дівчинці дуже пасувало її просте літнє платтячко світло-жовтого кольору та легкі сандалії, в них вона була схожа на красиву ляльку щойно з магазину. Раптом вона радісно гукнула дзвінким голосом: «Бабуся, а от і наш автобус!» і з широкою посмішкою на обличчі потягла бабусю за собою. Я чомусь посміхнувся, побачивши радісне та спокійне обличчя темноволосої дівчинки, що виглядала з вікна автобуса, який від’їжджав від зупинки.
Розповідь під назвою "У парку атракціонів":
Кілька днів тому я ходила з батьками до парку. Ми каталися на атракціонах. Найбільше мені сподобався об'єкт під назвою "Ланцюжок", який піднімав нас дуже високо та сильно кружляв. Спочатку мені було страшно, проте згодом я почала насолоджуватись польотом. Парк атракціонів - чудове місце, яке точно подарує нові враження.
Розповідь під назвою "На стадіоні":
Кожного дня ввечері я виходжу на стадіон на пробіжку. Спочатку я роблю розминку, а потім починаю бігти. Спочатку я біжу повільно, а потім пришвидшуюсь. Коли я пробігаю п'ять разів по колу, то починаю відчувати втому. Проте я знаю, що спорт - це здоров'я, тому ніколи не припиняю занять.
Дівчинка була струнка й тоненька. Вона стояла, схрестивши ніжки, та тримала бабусю під руку. Її довге та густе каштанове волосся, зав’язане у два «хвостика», спадали нижче пліч. Дівчинка роздивлялась навкруги своїми великими карими очима, відкритими та виразними, а в них чомусь проглядалось занепокоєння. Мабуть, автобуса вони з бабусею чекали вже довгенько. Незважаючи на це, у погляді дівчинки відчувався непідробний інтерес до всього, що коїлося навкруги. Дівча повертало свою акуратну голівку в усі боки, роздивляючись людей на зупинці, автомобілі, що проїжджають повз, вивіски магазинів, голубів, що проходжали поважно трохи поодаль. Потім вона поверталася до бабусі й обличчя її ставало не по-дитячому серйозним. Дівчинка гладила бабусину руку та починала виглядати на дорогу.
Дівчинці дуже пасувало її просте літнє платтячко світло-жовтого кольору та легкі сандалії, в них вона була схожа на красиву ляльку щойно з магазину. Раптом вона радісно гукнула дзвінким голосом: «Бабуся, а от і наш автобус!» і з широкою посмішкою на обличчі потягла бабусю за собою.
Я чомусь посміхнувся, побачивши радісне та спокійне обличчя темноволосої дівчинки, що виглядала з вікна автобуса, який від’їжджав від зупинки.