Я погоджуюсь із твердженням, що будь-яка проблема –це можливість стати краще. Адже перешкоди, що постають на нашому тернистому шляху, роблять нас сильнішими. По-перше, саме проблеми та суперечливі ситуації допомагають нам проявити свої приховані таланти. Інколи людина сама не знає, на що вона спроможна. У таких випробуваннях багато хто з нас відкрило для себе щось нове, те що робить нас кращими ніж учора.
Прикладом із повсякденного життя, може слугувати випадок із моїм знайомим Олегом. Хлопець усе життя боявся публіки, тому ніколи не брав участі у різних заходах. Але одного разу він переборов свій страх, і вийшов на велику сцену. З того часу, минуло 3 роки, але тепер Олег успішний актор театру, і до цього дня він радіє через те, що він переборов себе. Тому, це ще раз підтверджує те, що саме наші проблеми роблять нас кращими, звісно, якщо їх долати.
По-друге, наші проблеми наштовхують нас на корінні зміни в нашому житті. Іноді здається, що все, виходу немає. Але ми починаємо боротись, і якщо перемагаємо, то стаємо кращими, а якщо ні –то залишаємося на тій же сходинці. Але не можна перебувати на ній дуже довго. Якщо людина не прогресує, то вона починає фактично деградувати.
Отже, можна зробити висновок, усі критичні ситуації, що постають у нашому житті повинні долатися, звісно якщо ми, дійсно, цього хочемо. І долаючи кожну проблему, наближуємося до свого олімпу, який у кожного з нас різний.
Чому саме я обрав цю тему? Все просто; на Землі поживає багато людей, але не всі доглядають за нею так, як вона за нами.
Мені здається, що людина — не просто назва певної істоти. Це звання. І, як кожне звання, воно передбачає високу відповідальність. Злу і жорстоку людину ми називаємо нелюдяною. Щось страшне і жахливе ми називаємо нелюдським. Отже, такі риси не належать людині. Інколи це слово пишеться з великої літери — Людина. Мені здається це правильним. Людяність — це добро, це чесність, це турбота про інших, це здатність прийти на до Тільки такою може бути справжня людина.
Людина робить добро, не чекаючи винагороди за це. Інколи вона навіть може постраждати через це. Пожежник, який рятує від вогню дитину, не думає про власну небезпеку. Він робить добро, його вчинок називається людяним, а сам він є Людиною.
Інколи про сміливу, відповідальну, сильну і добру людину можна почути, що це "справжня людина". Значить, боягузлива, підступна, зла людина є "несправжньою". То чи можна назвати таку істоту взагалі людиною? Я вважаю, що ні.
Звання людини покладає на нас велику відповідальність. І ми повинні відповідати цьому званню.
Я погоджуюсь із твердженням, що будь-яка проблема –це можливість стати краще. Адже перешкоди, що постають на нашому тернистому шляху, роблять нас сильнішими. По-перше, саме проблеми та суперечливі ситуації допомагають нам проявити свої приховані таланти. Інколи людина сама не знає, на що вона спроможна. У таких випробуваннях багато хто з нас відкрило для себе щось нове, те що робить нас кращими ніж учора.
Прикладом із повсякденного життя, може слугувати випадок із моїм знайомим Олегом. Хлопець усе життя боявся публіки, тому ніколи не брав участі у різних заходах. Але одного разу він переборов свій страх, і вийшов на велику сцену. З того часу, минуло 3 роки, але тепер Олег успішний актор театру, і до цього дня він радіє через те, що він переборов себе. Тому, це ще раз підтверджує те, що саме наші проблеми роблять нас кращими, звісно, якщо їх долати.
По-друге, наші проблеми наштовхують нас на корінні зміни в нашому житті. Іноді здається, що все, виходу немає. Але ми починаємо боротись, і якщо перемагаємо, то стаємо кращими, а якщо ні –то залишаємося на тій же сходинці. Але не можна перебувати на ній дуже довго. Якщо людина не прогресує, то вона починає фактично деградувати.
Отже, можна зробити висновок, усі критичні ситуації, що постають у нашому житті повинні долатися, звісно якщо ми, дійсно, цього хочемо. І долаючи кожну проблему, наближуємося до свого олімпу, який у кожного з нас різний.
"Бо ти на землі людина" (Твір-роздум)
Чому саме я обрав цю тему? Все просто; на Землі поживає багато людей, але не всі доглядають за нею так, як вона за нами.
Мені здається, що людина — не просто назва певної істоти. Це звання. І, як кожне звання, воно передбачає високу відповідальність. Злу і жорстоку людину ми називаємо нелюдяною. Щось страшне і жахливе ми називаємо нелюдським. Отже, такі риси не належать людині. Інколи це слово пишеться з великої літери — Людина. Мені здається це правильним. Людяність — це добро, це чесність, це турбота про інших, це здатність прийти на до Тільки такою може бути справжня людина.
Людина робить добро, не чекаючи винагороди за це. Інколи вона навіть може постраждати через це. Пожежник, який рятує від вогню дитину, не думає про власну небезпеку. Він робить добро, його вчинок називається людяним, а сам він є Людиною.
Інколи про сміливу, відповідальну, сильну і добру людину можна почути, що це "справжня людина". Значить, боягузлива, підступна, зла людина є "несправжньою". То чи можна назвати таку істоту взагалі людиною? Я вважаю, що ні.
Звання людини покладає на нас велику відповідальність. І ми повинні відповідати цьому званню.