Я змалечку хочу бути лікарем, бо відчуваю, що це не просто каприз, а поклик моєї душі, моє покликання. Лікар - це благородна професія, бо він допомагає людям вилікувати різні хвороби, що заважають їм жити. Я б дуже хотів/хотіла до усім, хто страждає від страшних і не дуже страшних недуг. Здається, я відчуваю, що люди потребують мене і, якщо я справжня Людина, то я повинен/повинна виправдати їх надії і зуміти виконати найголовніше правило, клятву Гіппократа - "Не нашкодь!". Так достатньо?? Просто варто було б уточнити скільки приблизно речень. Сподіваюсь, що до
Так достатньо?? Просто варто було б уточнити скільки приблизно речень.
Сподіваюсь, що до
- Привіт, сестричко!
- Привіт!
- Нарешті, вихідні! Чим займемося? Є ідеї?
- Давай в суботу підемо прогуляємося в парк з Оленою та Наталкою, а в неділю батьки обіцяли організувати пікнік на дачі.
- Я ще хотів побачитися зі своїми друзями – Сашком на Миколою. Давай їх також в парк запросимо?
- Так, звичайно, я не проти.
- Тоді я їм подзвоню та запропоную зустрітися в парку завтра о третій. Поспілкуємося про життя, поїмо морозива...
- Так, дуже добре. А я тоді з’ясую в батьків, чи вони не відмінили плани на пікнік. І тоді ми обговоримо меню та все, що необхідно буде з собою взяти.
- Домовилися.