Записати речення, розставити розділові знаки (5 речень). 1. Глянув плугатар на поле й зрадів Tільки б Господь мені хліб позернив! (Б.Грінченко.) Поля мої, зелену завірюху, ваш дзвін і шум я в пісню переллю. 1, як колись, шепчу я вам на вухо Не знаю й сам, за що я вас люблю! (Г. Коваль.) Mій лісовик ти казала до дуба. Він шепотів тобі Дівчинко люба ножно узорні схиляючи віти буду для тебе я радо шуміти. (П. Забашта.) Ось вітер вилетів весняний та верховіттям ворухнув Ой, як я довго був приспаний! незадоволено гукнув. (А.Казка.) Падають яблука в нашім саду, щастя шепоче Чекайте, прийду. (Н.Пукас.) Дубе, дубе, хто тобі душу виїв? у думках запитав я дерева і сам відповів Літа мені виїли серцевину і душу. (М.Стельмах.) Якби сталось диво й земля до мене словом зацвіла б Яка ти, дочко? Я світлолюбива такою моя відповідь була б. (Н.Пукас.)
У кожного є вулиця своєї мрії. У когось це спокійна вулиця з різними кафе з обох боків, а в когось вулиця шумного мегаполісу.
Вулиця моєї мрії виглядає так:
Тиха та спокійна вулиця спального району з широкими тротуарами та деревами. Я хочу бачити яскраві, великі клумби, високі дерева, в тіні яких можна ховатись влітку, зручні лавки, невеликі, трохи старі ліхтарі.
Будинки з зеленими огорожами, дитячі майданчики і люди, що прогулюються з собаками теж є на вулиці моєї мрії.
Что-такое, добавь свое, возможно.
Автор: _kot_stories_
Місто на камені.
Є на Поділлі місцина, подібної до якої не знайдеш у цілій країні. Тут стоїть на кам’яному півострові древнє місто Кам’янець-Подільський.
Цей важливий оборонний вузол на шляху зі Східної Європи до Балкан уходив до складу кількох держав: монголо-татарської орди, Великого князівства Литовського, польської Корони, Туреччини, Росії; та СРСР. Але місто по духу завжди залишалося українським.
У створенні неповторного обличчя Кам’янця взяли участь представники різних народів. Але найбільшими складовими в культурі Кам’янця були українська та польська, адже місто виросло на межі заселення двох народів.
За Польщі Кам’янець був місцем ув’язнення багатьох українських патріотів. У фортеці тримали незламного Устима Кармелюка. З цим епізодом в історії міста пов’язана цікава місцева легенда.
Кажуть, коли Кармелюка везли до фортеці, його побачила молоденька польська панночка. Закохавшись у мужнього красеня, вона почала шукати б визволити його з неволі. Піднявшись одного дня на 40-метровий мінарет, прибудований турками до Петропавлівського собору, панянка вистрілила з лука в те вікно Папської вежі, де мав знаходитися в’язень. До стріли, крім записки, було прикріплено згорнуту в кульку довгу і міцну турецьку шаль.
Кажуть, що Кармелюк втік з фортеці завдяки цьому подарунку...
Кілька днів пробув у Кам’янці в 1846 році Тарас Шевченко, мандруючи Україною за завданням Археографічної комісії.
Майже вісім місяців у часи визвольних змагань Кам’янець був тимчасовою столицею Української Народної Республіки.
Так дивно відобразилася на долі маленького містечка на Поділлі вся історія України. Кам’янець-Подільський залишається в пам’яті як символ українського духу, що протягом століть гартувався вогнем і мечем.