Записати речення, розставити розділові знаки, підкреслити відокремлені члени речення. 1. Осліплені на мить ми врізалися в пітьму. 2. Увесь екіпаж за винятком біолога схвалив цей пункт порятунку. 3. 3 хати вибігла отаманові жінка українська молодиця. 4. Переляканий і розтривожений я вискакую в затоплений місячною повінню двір. 5. Вітер наскрізь пропахлий димом із горіхового листя залетів до нас на подвір'я. 6. У квартирі Косачів усі крім Лесі вже спали. 7. Час великий диригент перегортає ноги на пюпітрі. 8. У зоряному небі пливли ніжні пасма хмаринок освітлені далеким місяцем. 9. Переляканий без шапки запорошений снігом мчав Василько по дорозі. 10. Тут усі окрім султана злізли з коней. 11. Високий берег оповитий прозорим туманом мрів в далечині 12. Hікого тут нема крім мене й господині.
Уміння дотримуватися правил співжиття у суспільстві – це та риса, яка робить людину привабливою. Цьому корисному умінню в хороших сім’ях дітей навчають змалечку, тому здається, що це не так уже й складно. Це дуже важливо і, дійсно, не дуже складно, якщо ви – людина щира і відкрита. Якщо навчилися не лише самі говорити, а й уважно вислуховувати співбесідника.
Сім’я – це також частина суспільства. Проблема сімейних стосунків розкрита у творі І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Родинні сварки, суперечки зробили цю сім’ю справжнім посміховиськом, стали причинами духовної роз’єднаності в родині, отруїли життя кожного персонажа.
Натомість, у повісті О.Кобилянської «Людина» стосунки між персонажами показані високими, моральними, хоча й часом драматичними.
Співжиття у суспільстві вимагає від кожного дотримання єдиного принципу: ставитися до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе. Хороша поведінка не повинна бути штучною, награною, а навпаки – природною і щирою, виходити від душі. І треба зажди пам’ятати просту істину: ніщо не коштує нам так дешево і не ціниться так дорого, як проста ввічливість.
Привітай же, моя ненько, Моя Україно, Моїх діток нерозумних, Як свою дитину. - вірш "Думи мої"
Брате мій, з тобою Ми давно вже кохаємось, А я й не сказала, Як була я людиною, Як я мордувалась - вірш "Лілея"
"Причинна"
"реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі..."
"І блідий місяць на ту пору
Із хмар де-де виглядав.."