Записати речення, розставити розділові знаки, побудувати структурну схему, зробити повний синтаксичний розбір. золотавий листок танцюючи в повітрі плавно опускається до землі де вже відпочивали його барвисті брати і сестри.

Друг і подруга зустрілися в парку: - іринка: привіт денис, можна сісти біля тебе? - денис: привіт іринко! звісно, я не проти поговорити. - іринка: що нового у тебе? - денис: та нічого нового немає, а у тебе? як справи? - іринка: у мене теж нічого нового немає! справи у мене добре. - денис: слухай, іринко, я сьогодні весь день мамі, і вона мені дала 40 гривень, сказала на морозиво, і заслужив.  - іринка: молодець!   - денис: так ось, я тебе хочу пригостити морозивом, непроти? тут як раз поблизу магазин.  - іринка: якщо пропунуєш, то я не можу відказатися.  - денис: от і чудово! побігли за найкращим морозивом!   - іринка: гаразд. денис і іринка купили морозиво. денис дістав морозиво спід бумажки, та викинув її.  - іринка: ти що, підніми негайно папірчик, це не культурно.  - денис: я тебе прошу, ось бачиш, дворянин замітає! ось і він прибере.  - іринка: але ж біля тебе стоїть смітник, невже тобі важко було кинути туди папірчик?   - денис: важко. - іринка: денис, я звісно дякую за морозиво дуже смачне, але від тебе я такого не очікувала, і знаєш що? ти дуже байдужий до природи, а значіть ти байдужий до землі. а земля не пробачає байдужості!  

З нетерпінням чекаю літніх канікул. Здається, вони ніколи не настануть. Але навчальний рік, як і все на світі, все ж закінчиться. Від літніх канікул я чекаю неймовірності та веселощів, нових захоплюючих вражень, пригод і подорожей. Хочеться поїхати кудись у нові світи. Але я поїду, як завжди, в село до бабусі. По правді сказати, я дуже люблю і бабусю, і село над Россю, і тамтешніх хлопців і дівчат, які вже давно стали моїми друзями. Я візьму з собою свій новенький велосипед і зможу їздити куди захочу - на річку або у ліс з такими ж,  як і я, моїми сільськими однолітками. А увечері у мене буде час, щоб почитати щось із доволі довгого списку для позакласного читання, що нам дали у школі, щоб ми не забували букви.

Коли я повернуся до міста у серпні, мені, напевно, захочеться після довгої розлуки з ним прогулятися його вулицями, піти на виставку, до театру, а можливо, й у музей чи філармонію.

Такими я бачу свої наступні канікули.