Записати речення, розставити розділові знаки, то проаналізувати речення, намалювати схему.За гречками в долині де ніжним плетивом ткався сивий туман показалось село. Не плюй у криницю бо з неї ще будеш пити з неї.
Головні герої діалогу: Мама, Аліна ( її дочка ) - (Аліна) Привіт матусь, як справи? - (Мама) Добре Алінко, а що це ти, така весела? - (Аліна) Я збираюся на день народження, до своєї подруги Тані. - (Мама) І що ти збираєшся подарувати? - (Аліна) Я ще не вирішила... - (Мама) Так вже ж час. - (Аліна) Я просто думала про подарунок, багато цікавих ідей відкидала, тому й досі не вирішила. - (Мама) Я пропоную тобі подарувати книжку. - (Аліна) Я не думаю що книжка Тані сподобається. - (Мама) Але книги це знання, а знання це сила! - (Аліна) А яку саме книжку? - (Мама) Можливо якусь книжку про кохання... - (Аліна) Можна подорувати книгу "Червоне та чорне", яка була написана Стендалем. - (Мама) Ось бачиш, яка ти молодець, за 5 хвилин ми з тобою придумали подарунок. - (Аліна) Так тобі мамо, я тебе дуже люблю...
Було це дуже давно. Трапилося не передбачуване: сперечалися діти однієї матері - Мови.
Кожен поважно і гордовито хвалився, доводив, що саме він є найважливішим із них.
У розмову втрутився Числівник: „Сидіть усі тихо. Не сперечайтеся. Ви без мене не знаєте, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану спробуйте без мене купити в крамниці морозива, цукерок чи чогось іншого. Як бачите, серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і три роди. У сполученні з Іменником буваю в реченні головним або другорядним членом".
- А що казати? Я думаю, що не треба шукати головного. Тому що без мене не буде ні Тисячі, ні Десяти тисяч, я – простий числівник, утворений з одного слова, а є ще числівники , утворені з двох коренів, вони називаються складними ( тринадцять ), і бувають такі, які містять два або більше простих чи складених числівників, вони називаються складеними ( сто двадцять). Ось так. А чи знаєте ви, що всі ми кількісні числівники, тому що відповідаємо на питання скільки?, і ми також можемо бути ще й порядковими, коли будемо відповідати на питання котрий?- відповів усім розумний числівник Один. Всі числівники замислились і зрозуміли, що числівник Один сказав правду – не треба шукати головного, кожен на своєму місці – головний. Одного разу зібралися всі числівники на нараду і почали сперечатися, хто з них найголовніший. - Я дуже велике число, я – Тисяча, отже , я – головний. - А я ще більше число, я – Десять тисяч, значить я головніший за всіх! І почалась суперечка Кожного разу знаходився числівник, який був найбільшим. І тільки числівник Один стояв і мовчки на все дивився. - А ти чого мовчиш? – спитали у нього.
- (Аліна) Привіт матусь, як справи?
- (Мама) Добре Алінко, а що це ти, така весела?
- (Аліна) Я збираюся на день народження, до своєї подруги Тані.
- (Мама) І що ти збираєшся подарувати?
- (Аліна) Я ще не вирішила...
- (Мама) Так вже ж час.
- (Аліна) Я просто думала про подарунок, багато цікавих ідей відкидала, тому й досі не вирішила.
- (Мама) Я пропоную тобі подарувати книжку.
- (Аліна) Я не думаю що книжка Тані сподобається.
- (Мама) Але книги це знання, а знання це сила!
- (Аліна) А яку саме книжку?
- (Мама) Можливо якусь книжку про кохання...
- (Аліна) Можна подорувати книгу "Червоне та чорне", яка була написана Стендалем.
- (Мама) Ось бачиш, яка ти молодець, за 5 хвилин ми з тобою придумали подарунок.
- (Аліна) Так тобі мамо, я тебе дуже люблю...
Кожен поважно і гордовито хвалився, доводив, що саме він є найважливішим із них.
У розмову втрутився Числівник: „Сидіть усі тихо. Не сперечайтеся. Ви без мене не знаєте, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану спробуйте без мене купити в крамниці морозива, цукерок чи чогось іншого. Як бачите, серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і три роди. У сполученні з Іменником буваю в реченні головним або другорядним членом".
- А що казати? Я думаю, що не треба шукати головного. Тому що без мене не буде ні Тисячі, ні Десяти тисяч, я – простий числівник, утворений з одного слова, а є ще числівники , утворені з двох коренів, вони називаються складними ( тринадцять ), і бувають такі, які містять два або більше простих чи складених числівників, вони називаються складеними ( сто двадцять). Ось так. А чи знаєте ви, що всі ми кількісні числівники, тому що відповідаємо на питання скільки?, і ми також можемо бути ще й порядковими, коли будемо відповідати на питання котрий?- відповів усім розумний числівник Один. Всі числівники замислились і зрозуміли, що числівник Один сказав правду – не треба шукати головного, кожен на своєму місці – головний. Одного разу зібралися всі числівники на нараду і почали сперечатися, хто з них найголовніший. - Я дуже велике число, я – Тисяча, отже , я – головний. - А я ще більше число, я – Десять тисяч, значить я головніший за всіх! І почалась суперечка Кожного разу знаходився числівник, який був найбільшим. І тільки числівник Один стояв і мовчки на все дивився. - А ти чого мовчиш? – спитали у нього.