Записати речення, розставляючи потрібні розділові знаки. Виділити відокремлені прикладки. Схарактеризувати їх, скориставшись алгоритмом.
1. Прибув мій канівський земляк Середа на ім’я Петро (Г. Костюк).
2. Дружина Платона Симиренка Софія за походженням французька дворянка швидко перейняла козацькі звичаї родини, охоче спілкувалася українською мовою (Л. Мацько).
3. Із Любечем давньоруським містом пов’язані долі багатьох руських князів Олега, Ярослава Володимировича, Святополка, Володимира Мономаха, Святослава Всеволодовича (М. Тищенко).
4. Особливо вразила і запам’яталася всім художня композиція Сашка Довженка «Святки» поетична розповідь про народні новорічні торжества (С. Плачинда).
5. Двадцятишестирічний лікар-мікробіолог майбутня зірка світової медичної науки і майбутній президент Усеукраїнської академії наук Данило Заболотний провів на собі перший експеримент, прийнявши винайдену холерну вакцину (Л. Мацько).
6. Михайла Щепкіна кріпака з Куртини викупили 1818 року в Полтаві за 7207 карбованців (М. Шудря).
7. Неподалік Сорбонни стоїть найстаріший храм Парижа, зведений за наказом Генріха І чоловіка Анни Ярославни (О. Балабко).
Объяснение:
Чи варто пам’ятати минуле заради майбутнього
Минуле буває різним. Воно може сильно поранити серце, а може зігрівати душу і викликати теплу усмішку. Чи варто пам’ятати його заради майбутнього?
Гадаю, що у кожного своя історія і минуле. Дехто хоче якомога швидше його забути і ніколи більше не згадувати. А когось воно рятує в складну хвилину і не дає повісити носа. Відома американська письменниця Джен Сіснсеро каже, що не варто концентруватися на минулому чи майбутньому, адже є теперішнє. Звісно, що теплі спогади про друзів не дають вам їх забути, а це важливо. Але й старі стереотипи чи страшні історії з вашого життя не дають вам рухатися вперед. Можливо, щось із минулого викликало у вас якийсь страх чи недовіру до людей. Якщо так, то це звісно треба відпустити і більше ніколи не повертатись. А якщо це теплі спогади, які не дають забути що таке щастя, радість, затишок, краще залишити таке минуле при собі.
Отже, очевидно, варто пам’ятати минуле заради майбутнього, але тільки якщо воно несе позитивний характер. А якщо ні, просто викинути його зі свого життя, щоб рухатись далі.
НЕ С ИНТЕРНЕТА ;)
Великою проблемою в нашій країні і в усьому світі є ставлення до природи. Люди вже не помічають навколо себе прекрасної природи, вони вирубують ліси, осушують болота, вбивають звірів, будують заводи і забруднюють природу. У багатьох країнах створено організації захисту природи, але це дуже мало, адже люди продовжують жорстоко знищувати природу, не усвідомлюючи того, що роблять. Природа — це наше життя.
Не буде природи — не буде нас. Винищуючи ліси, будуючи заводи на цих територіях, люди думають лише про гроші та вигоду, а ні в жодному разі про природу, про красу, про звірів і навіть про своє нормальне майбутнє життя. Я вважаю, що це ненормально, це жахливо, люди знищують природу, знищуючи себе. І ніхто не усвідомлює, що ми — частина природи. 1 якщо таке ставлення до природи не зміниться, жахлива неминуча катастрофа чекає на нашу Землю, і в ній будуть винні саме люди. Можливо, з часом люди зрозуміють, що вони роблять, але вже буде пізно, і ніхто не поверне нам чистого повітря, звірів, ліси, нашу рідну дорогу природу.