Записати речення, у дужках пояснити розділові знаки – написати вид ускладненого речення, використовуючи терміни: речення ускладнені означенням (дієприкметниковим зворотом), додатком, обставиною (дієприслівниковим зворотом), однорідними членами речення, вставними словами, прикладкою, уточнюючими членами речення, звертанням. 1. Добріє світ, народжений в любові.
2.Щасливий, я повертаюся додому.
3. Саме Ольга, як людина з бездоганною дикцією, вела випускний вечір.
4. Львів’яни, справжні бійці й патріоти, були поміж пікетувальниками.
5. Поміж пікетувальниками були львів’яни — справжні бійці й патріоти.
6. Василь Симоненко, український поет, подарував світові багато прекрасних
поезій.
7. Не кинувши углиб надійний якір, пливу й пливу повз береги краси.
8. Я пішов на бокс, прочитавши повість.
9. Крім Сашка, усі пішли в кіно.
а питання хто? відповідають іменники, що позначають одухотворені предмети-на запитання що? - Іменники, які називають предмети неживої природи або абстрактно-абстрактні поняття.
Кожен предмет або явище має певними ознаками, конкретизують його значення. Яблуко може бути круглим, солодким, червоним, зрілим або довгастим, кислим, зеленим- вітер - сильним, помірним, южним- повінь - несподіваним, катастрофічним або просто сильним. Слова, які називають ознаку предмета, є прикметниками. Вони відповідають на питання який? яка? яке? в залежності від роду іменника, до якого відносяться:
мудрець (який?) седой-
кінь (яка?) норовістая-
озеро (яке?) мальовниче.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!