Записати речення з відокремленими означеннями, розставити потрібні розділові знаки.

1. верба задивлена у воду милується на власну вроду (м. луків).

2. я прийшла до березня за пролісками, а повернулась додому з кошиком повним ніжності (л. семко).

3. зогрітий теплом остап розплющив очі (м. коцюбинський).

4. сполохані віктором троє змовників почали тікати (о. копиленко).

5. колись теплі хвилі цієї ріки несли нас щасливих в рожеві краї (і. козак).

6.від щастя світлу і заплакану її він носить на руках (в. кобець).

7. на дужих крилах підхопив мене весняний ранок лагідний і чистий (д. пічкур).

8. весь світ рожевий і зелений від сну бутонами воскрес (л. семко).

9. вінниця мокра і сіра по антени ввійшла в туман (в. кобець).

10. поспішаю самотня додому (с. травнева).

11. орем і сієм гнані і голодні і маєм те, що в долі заслужили (м. луків).

12. завжди похмура з обличчя грубуватої вдачі вона тримала на собі чоловічу роботу на господарстві, в хаті, на городі (є. гуцало).

ответ:Багатство рідного краю (твір-опис)

Україна багата на родючі поля, квітучі сади, привітні гори, теплі моря, різноманітні корисні копалини. Та я хочу розповісти про ліси, що оточують наші міста й села.

Найбільше в Україні мішаних лісів, де поряд ростуть білокорі берези, гіллясті дуби, стрункі сосни, таємничі ялини.

Берізки в наших лісах ростуть завжди компактно, не змішуючись з іншими деревами. Березняк наповнений сонячними променями, які пробігають по білим стовбурам дерев. Улітку там росте

густа зелена трава і безліч квітів.

Недалеко від берізок ростуть розлогі дуби. Вони не люблять тісноти. У їхній тіні завжди прохолодно.

Птахам і звірам тут затишно й безпечно. Дубовими жолудями люблять ласувати крикливі сойки і сильні дикі кабани.

Там, де сосни, завжди сухо. Під ногами росте густий мох. Стрункі дерева колишуть кронами так високо, що, здається, чіпляються за білі хмари.

У заростях ялини завжди напівморок. Землю вкриває м’який килим з потемнілої хвої. Трава і кущі не витримують конкуренції з ялинами і не ростуть у густій тіні цих дерев. Але в ялиннику живуть білки, які в пошуках шишок метушаться

серед гілок.

Сюди за поживою прилітають дятли, синиці, адже для них насіння і ялинових шишок – найкраща їжа.

Недалеко від ялин ростуть осики. Від найлегшого вітерця листя цих дерев мерехтить і переливається. Дерево немов тремтить від страху чи задоволення.

У наших мішаних лісах ростуть ще липи, клени, ліщина, терен та інші дерена й кущі. Тут безліч видів трав і квітів, а птаство навесні заливається співами. Прийде осінь – на лісове різнобарв’я не надивишся. Здається, що це неуважний художник-чарівник розлив свої фарби над лісом.

Тут яскраво-жовті, там – червоні, десь темно-зелені, а далі – золоті.

Ліси – це багатство України. Нам треба берегти їх, щоб вони радували своєю красою наступні покоління українців.

~ Діалог~

(Розмова по телефону)

— Привіт, Катю!

— Привіт, Ліза!

— Ти, вчора подивилася телепередачу "Ранок" ?

— Так. Я її завжди дивлюся ранком.

— Ну і як тобі цей випуск про збереження культури?

— Він мені дуже сподобався тим , що люди після його перегляду зможуть замислюватися перед тим як руйнувати пам'ятки архітектури.

— Так, це на сьогоднішній день дуже поширена проблема. Я не розумію тих, хто руйнує історію значних архітектурних споруд.

— Я пам'ятаю, про те як говорили о руйнування одно пам'ятника. Це було жахливо. Одне питання, НАВІЩО!?

— О, це дуже жахливо. Я вважаю це дуже поганий вчинок. Так як вони не тільки зруйнували пам'ятник, а ще і історію к цьому монументу.

— Так, я з тобою згодна.

— Ясно, мені вже час бігти на курси історії.

— Авжешь, Добре бувай !

— До наступної телепередачі!