Олівець та ручка Жив був простий олівець. Одного разу зустрів він красиву ручку. Вона була рожева і блискуча. Підійшов олівець до ручки і каже: - Давай товаришувати! - Не хочу, – відповіла ручка. Ти такий простий, а я блискуча і красива. Засумував олівець і пішов своєю дорогою. Раптом він помітив, що на дорозі щось блищить. Підійшов ближче і побачив, що це калюжа рожево-бличкучих чорнил, які залишила після себе красива ручка. Він осунувся в цій калюжі і теж став красивим. В цей час проходила та сама ручка. Вона побачила красеня олівця і сказала: - Давай товаришувати! Олівець погодився. І стали вони ходити разом, гратися, веселитись. Одного разу на прогулянці вони попали під дощ. Чорнила з олівця змились, він став простим. Ручка розсердилась на олівця, і пішла від нього. Після цього їй зустрілись інші красиві олівці та ручки, але ніхто не хотів з нею товаришувати. Вони відповідали нашій Ручці, що вони красивіші за неї. Ручка засумувала. Вона побачила простого олівця, попросила у нього пробачення і запропонувала: - Давай будемо вірними друзями! Олівець теж попросив пробачення за брехню. І стали вони жити в красивому пеналі. Так закінчилась казка
Лебеді - величні і граціозні птахи.Вони були символом чистоти й шляхетності.Близько 600 років тому лебеді почали вважатися королівськими птахами.В англійської королеви є понад 20 тисяч лебедів.В давнину вважалося,що в цих птахівнадзвичайно красивий голос,що перед смертю лебеді співають пісню,сповнену відчаю.Але голосу в лебедів не має,коли вони виховують малят,гарчать,як собаки.Також на свою територію нікого не підпускають ,крім свого шлюбного чоловік й пташенят.Але,не дивлячись на красу лебедів,люди винищували їх.Тому впровадили закони щодо цих птахів.Лебеді бувають не тільки білими,але й чорними та чорношиями В Південній америці білі лебеді,а в Австралії чорношиї.
