Записати текст без помилок (У тексті допущено близько 15 помилок: неправильно записані слова, пропущені розділові знаки).
Рідна земля Хіба є щось дороще блище, краще, ніж рідна земля? Тут ти робив перші свої кроки пізнавав світ знайомився з природою, з людьми. Тут ти вперше почув звуки материної мови й відчув себе людиною. На цій землі ти усвідомив що належиш до великої спільноти людей, яка називається рідний народ, і що ти багато в чому подібний до них своїх людей. Ти зрозумів, що вони все таки скоріше поспівчувают тобі прийдуть на до ніж хтось чужий. Адже нас обєднують одна історія, одна мова, ті самі звичаї. Чи ти поїхав би колись за кордон, як би трапилась така нагода Так! Хотів би побачити, як живуть інші люди, які в них міста села, яка земля, яке небо…Мабут в інших народів є чому повчитися. Але я ніза що не погодився б назавжди покинути Україну, хоч би як добре там не жилося.Бо наша Україна таки найкраща в світі. Де є ще така гарна природа, такі розлогі родючі поля Де ще є такий величний Дніпро, такі зелені карпати й мальовничий крим? Нам треба тільки любити й працювати для неї, землі рідно
Сонце нещадно палить, залишаючи відблиски своїх гарячих променів у прохолоді швидкоплинної річки. Зелені трави буяють під їх теплом.
Верба схилилася до води,щоб окунути свої довгі зеленаві коси у воду.
У зарослях очерету, в тіні, відпочивають та вичікують комах жаби. Гармонія всюди. Здається, ніхто ніколи не порушить недоторканність цього місця.
Козача гора височіє над усією цією красою та доповнює пейзаж. Мабуть, нею раніше мандрували козаки, але саме зараз вона велично відпочиває.
Як же тут гарно. Наша мальовнича країна багата такими мальовничими місцями, але, як і це, кожне з них - неповторне.
Ліс узимку. Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.