У давнину наші предки називали Берегинею своє житло, бо воно оберігало не лише від холоду, від зла, але й берегло чистоту людської душі. Кожна частина житла мала своє символічне значення. Піч символізує собою родинне вогнище і була священна, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх. Найсвятішим місцем у хаті була покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і пахучими травами. На покуті садили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво. Прикрасою житла служили вишиті рушники. Їх вішали над дверима, над вікнами, стелили на столі, але найкрасивішими обов’язково накривали ікони. Прикрашали хату і настінними малюнками, які служили і прикрасою, й оберегами. Малюнками розписували піч, припічки, вкладаючи свій щедрий талант у колоритні орнаменти. Під іконами стояв великий стіл, розрахований на численну родину: біля нього всі збиралися і коли їли, і коли вирішували важливі питання. На ньому завжди мала лежати прикрита рушником паляниця. Біля стола попід стіною стояла довга деревяна лава, а збоку його — велика скриня, куди складався одяг, рушники тощо. Недалеко від печі ставився деревяний настил на стовпчиках — піл. На ньому спали, а вдень, прибравши постіль, його нерідко використовували для хатніх справ. …Я ніколи не жила у такій хаті, але мої пращури передали мені, мабуть, святу любов до неї ВЫБЕРИ КЛЮЧЕВЫЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ)
Найсвятішим місцем у хаті була покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і пахучими травами. На покуті садили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво.
Прикрасою житла служили вишиті рушники. Їх вішали над дверима, над вікнами, стелили на столі, але найкрасивішими обов’язково накривали ікони. Прикрашали хату і настінними малюнками, які служили і прикрасою, й оберегами. Малюнками розписували піч, припічки, вкладаючи свій щедрий талант у колоритні орнаменти.
Під іконами стояв великий стіл, розрахований на численну родину: біля нього всі збиралися і коли їли, і коли вирішували важливі питання. На ньому завжди мала лежати прикрита рушником паляниця. Біля стола попід стіною стояла довга деревяна лава, а збоку його — велика скриня, куди складався одяг, рушники тощо.
Недалеко від печі ставився деревяний настил на стовпчиках — піл. На ньому спали, а вдень, прибравши постіль, його нерідко використовували для хатніх справ.
…Я ніколи не жила у такій хаті, але мої пращури передали мені, мабуть, святу любов до неї
ВЫБЕРИ КЛЮЧЕВЫЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ)
День Незалежності є дуже важливим для кожного українця. Цей день є
не лише святом, коли ми одягаємо гарну вишиванку, робимо красиві фото,
але й часом, коли ми просто маємо згадати про минуле України, про те, що
відбувається у країні зараз, бо це є невід’ємною частиною нас самих. Адже,
незважаючи на усі перешкоди на шляху до суверенітету, ми й наші предки
змогли зберегти нашу мову, культуру, звичаї і, звичайно, прагнення до
свободи, яке наче передається українцям з покоління в покоління.
Для мене незалежність – це,
насамперед, можливість говорити те, що
ти думаєш, і мати свою думку. Може іноді
трохи неправильну, але все ж могти
будь-де і будь-кому її висловити. Але ні в
якому разі не можна плутати свободу із
вседозволеністю. Адже незалежність –
це перш за все відповідальність за власні
дії.
Чи справді бути незалежним так
легко? Я вважаю, що ні, бо за справжню
незалежність треба боротися, працюючи
над собою щодня. Впродовж віків багато
хто намагався обмежити нашу свободу,
але ми повинні залишатись незламними,
як і наша вільна і незалежна держава.