Щастя для людства в цілому і для кожної людини окремо шукали філософи і письменники протягом багатьох століть. І кожен уявляв щастя відповідно до своїх здібностей, нахилів, світобачення. Ідеальний соціальний устрій, який змальовували в своїх творах Т.Кампанелла і Т.Мор, теж до деякої міри був змальований згідно з уявленням про щастя людей. Але щастя одних людей у такому випадку може обернутися нещастям інших. Ще десятиріччя тому відповідь на питання, що значить бути щасливою людиною, було однозначним. Щастя людини — у її служінні суспільству, народові, у боротьбі за краще майбутнє. Зараз настали інші часи, і вже ніхто не нав’язує думок, не заставляє мислити всіх однаково. І виявилось, що кожен із нас уявляє щастя по-своєму. Дехто знаходить щастя у накопиченні грошей і речей, у матеріальному достатку. Що ж, таких людей неважко зрозуміти: адже в нашому нетривкому світі матеріальні цінності забезпечують існування людини. Дехто знаходить щастя у вірі, добре, що зараз віра повернулася до нас. Людська душа знаходить у вірі у Бога той надійний прихисток, якого не має серед оточуючого світу. Дехто вважає себе щасливим, тому що кохає когось. Це теж щастя, тому що в коханні розкривається людина, вона стає багатшою духовно, чистішою, добрішою, кращою. Щастя кожної людини залежить від неї самої. Отже відомий афоризм Козьми Пруткова: «Хочеш бути щасливим, будь ним» — до деякої міри виправданий. Будь-яка людина гідна щастя. Але воно не приходить само по собі, до нього треба йти. Кожна людина шукає собі щастя. І мені здається, що, як би важко не було, треба радіти сонячному дню, відчуттю здоров’я або спокою, тиші і миру в рідній оселі, усім цим милим дрібничкам, з яких, власне, і складається життя. Щастя — це не матеріальне благо, його повинно вистачити на всіх. То ж не лінуймося бути щасливими!
Лише за цієї умови житимеш на повну силу. Щасливим будеш, спрямувавши усі свої сили на добро. Митець має стверджувати добро власною творчістю. Доля українського народу склалася так, що пісня завжди була для нього і найбільшою радістю, і сльозою в горі, і закликом до боротьби. У пісні є все: найтонші відтінки почуттів, хвилювання, радощі та страждання. Пісня — душа нашого народу.
Живопис так само є сплеском душі. Це застигла на полотні пісня. Створюючи картину, художник має це усвідомлювати. Живописець має співати пісню фарбами. Відтворюючи в барвах українську природу, художник має творити живописну пісню! Отже, треба братися за роботу. Як же хочеться, щоб Україна назвала Васильківського своїм співцем!
Ідеальний соціальний устрій, який змальовували в своїх творах Т.Кампанелла і Т.Мор, теж до деякої міри був змальований згідно з уявленням про щастя людей.
Але щастя одних людей у такому випадку може обернутися нещастям інших.
Ще десятиріччя тому відповідь на питання, що значить бути щасливою людиною, було однозначним. Щастя людини — у її служінні суспільству, народові, у боротьбі за краще майбутнє.
Зараз настали інші часи, і вже ніхто не нав’язує думок, не заставляє мислити всіх однаково.
І виявилось, що кожен із нас уявляє щастя по-своєму.
Дехто знаходить щастя у накопиченні грошей і речей, у матеріальному достатку. Що ж, таких людей неважко зрозуміти: адже в нашому нетривкому світі матеріальні цінності забезпечують існування людини.
Дехто знаходить щастя у вірі, добре, що зараз віра повернулася до нас. Людська душа знаходить у вірі у Бога той надійний прихисток, якого не має серед оточуючого світу.
Дехто вважає себе щасливим, тому що кохає когось. Це теж щастя, тому що в коханні розкривається людина, вона стає багатшою духовно, чистішою, добрішою, кращою.
Щастя кожної людини залежить від неї самої. Отже відомий афоризм Козьми Пруткова: «Хочеш бути щасливим, будь ним» — до деякої міри виправданий. Будь-яка людина гідна щастя. Але воно не приходить само по собі, до нього треба йти.
Кожна людина шукає собі щастя. І мені здається, що, як би важко не було, треба радіти сонячному дню, відчуттю здоров’я або спокою, тиші і миру в рідній оселі, усім цим милим дрібничкам, з яких, власне, і складається життя.
Щастя — це не матеріальне благо, його повинно вистачити на всіх. То ж не лінуймося бути щасливими!
повну силу. Щасливим будеш,
спрямувавши усі свої сили на
добро. Митець має стверджувати
добро власною творчістю.
Доля українського народу склалася
так, що пісня завжди була для
нього і найбільшою радістю, і
сльозою в горі, і закликом до
боротьби. У пісні є все: найтонші
відтінки почуттів, хвилювання,
радощі та страждання. Пісня —
душа нашого народу.
Живопис так само є сплеском
душі. Це застигла на полотні пісня.
Створюючи картину, художник має
це усвідомлювати. Живописець має
співати пісню фарбами.
Відтворюючи в барвах українську
природу, художник має творити
живописну пісню!
Отже, треба братися за роботу. Як
же хочеться, щоб Україна назвала
Васильківського своїм співцем!