Запишіть кодом (номери речень) у такому порядку: 1) з відокремленими означеннями; 2) з відокремленими прикладками; 3) з відокремленими додатками; 4) з відокремленими обставинами; 5) з уточнюючими членами речення. 1. Обплетений вітрами ранок шугне, мов циганя, з води й піску і голосно кричить з нестями, обсмалений і молодий. (Б. Антонович) 2. Під нами прокидався туман, а над нами падало листя — золоті сльози осені. (М. Старицький) 3. Луги, струшуючи срібну росу, розляглися співами своїх соловейків, голосним куванням сивих зозуль. (Панас Мирний) 4. Окрім гри на сопілці, Хома Провора дуже любив і пісні. (І. Шаповал) 5. Там, на березі, гуляли інколи великі птахи — журавлі і чаплі. (О. Іваненко)​

Все игроки становятся у одной условной линии (например стены) - очень удобно, например, было играть в беседках в детском саду. Выбирается водящий. Он говорит:
Гуси-гусиКоманда отвечает:Га-га-гаВодящий:Есть хотите?Команда:Да-да-даВодящий:Ну летите!Команда:Нам нельзя.
Серый волк под горой,
Не пускает нас домой.Водящий:Ну летите как хотите, только крылья берегите! После этого вся команда перебегает за вторую условную линию (или к другой стене беседки). Водящий пытается поймать (не засалить, а именно схватить и удержать) какого-нибудь игрока или даже двух. Тот, кого поймали, присоединяется к водящему, и все повторяется сначала, но ловят уже два игрока остальных. Игра продолжается до тех пор, пока непойманным не останется один "гусь" - этот игрок и считается выигравшим. 

Кожне літо ми з братом їздимо відпочивати до бабусі в село. Там дуже красиво ліс, озеро і багато друзів хлопців живуть в селі. Дітвора дуже добре знали місцевість і ми гуляли скрізь і в ліс ходили по гриби і в сад за яблуками і на галявинах збирали ягоди.        Тільки був один покинутий будинок на краю села, ми завжди обходили його стороною. Хлопці казали, що щось нечисте з цим будинком, часто чути якісь кроки, блимає у вікнах світло, стукає дверна клямка, щось гуркотить. Це все було б не страшно, але тільки в цьому будинку вже п'ять років ніхто не живе. Раніше там жила баба Валя з сім'єю, але за станом здоров'я бабусі їм усім довелося виїхати. І стех пір стали чутні в будинку ці незрозумілі звуки.      А діло було так. Коли баба Валя їхала вона в підвалі сховала одну річ і в силу свого віку забула яку і куди її поклала. Але бабуся точно знала, що ця річ дуже потрібна і тепер вона приїжджала в цей будинок і шукала цю річ. А так як вони переїхали дуже далеко, то до заповітного будинку баба Валя добиралася тільки пізно вночі і їй вже доводилося включати ліхтарик, що-б потрапити в своє житло. Цей світ і бачили місцеві жителі, двері в підвал закривалася на залізну клямку і відкриваючи її двері скрипіла. Коли жінка шукала, то переносила всі меблі в будинку і створювався дуже сильний гуркіт в повній тиші.        Коли бабуся Валя вже зневірилася знайти цю річ вона пішла до сусідів і розповіла всю історію і попросила їх про до Виявилося, коли вони від'їжджали, то по дорозі кинули скриньку в якій знаходилася медаль, це бала пам'ять про загиблого у війні її батька. Скриньку знайшов сусідський хлопчик і віддав її бабусі.      Більше в цьому будинку не було чутно ні яких звуком і незабаром туди переїде жити нова сім'я. Діти якої будуть разом з нами гуляти у дворі.