Запишіть подані речення, Визначте вид складнопідрядних речень знількома підрядними. Назвіть голсні та підрядні частини, намалюйте схеми. 1. Я готовий повірити в царство небесне, бо не хочу, щоб в землю ішли без сліда, без імені, свят, незрівнянно чудесні, горді діти землі, вірні діти труда (В. Симоненка). 2. І тут його

вразила дивовижна неправдоподібна краса зимової ночі, що легкими хмаринами напливала на

півтемний місяць, що блакитним снуванням еднала небо з землею, ща спалахами вибухала навколо засніжених верб і стогія (М. Стельмах).

3, Якщо ви хочете, щоб рідне слово назавжди ввійшла в духовне життя дитини, стало и

багатством, не забувайте про рідну пісна (В. Сухомлинський).

4. Я син народу, що вгору йде, хоч був запертий в льох (L. Франко).

5. У кожної людини буває такий день, коли вперше радієш сонцю, коли вперше деревами тішишся

​

Я живу у затишному місті ... Тут дуже багато різних пам`яток. В моєму місті дуже багато різних визначних місць. Сюди часто приїджають туристи, відпочивають у різних куточках міста. Біля нього ротікає невеличка річка ... Влітку туди приходять багато сімей на відпочинок. Моє місто дуже гарне тут є багато історичних памяток, цікавих місць куди приїзджають туристи з цілого свту.Та не тільки заце я люблю своє місто також тут є місця де ми з друзями можемо відпочити.Я дуже люблю відпочивати на водоймі, ходити у кафе , і просто грати футбол на моїй вулиці.Тут теж дуже класно.Я тут виріс і знаю кожен куточок, кожне дерево.Кожен камінчик на моїй вулиці повязаний з якимось спогадом: там я біг і перечепився , а тут ми з друзями завжди зустрічались. Наш край є дуже мальовничим тому ніколи не хочеться сидіти вдома.За все це я обожнюю своє місто, вулицю і не хочу покидати її: свою малу Батьківщину.

Як він ішов!
Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла.
Не просто ступали -
Співали ноги,
І тиша музику берегла.
Як він ішов!
Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу -
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!
З шаленим щастям і сміхом гарячим,
З гімном вулканним без музики й слів!
Як він ішов!
І ніхто не бачив,
І ніхто від краси не зомлів.
В землю полускану втюпився кожен,
Очі в пилюці бездумно волік…
Раптом -
Шепіт поміж перехожих:
- Що там?
- Спіткнувсь чоловік…
Одні співчували йому убого,
Інші не втримались докорять:
- Треба дивитись ото під ноги,
Так можна голову потерять…
Трохи в футбола пограли словами,
Обсмакували чужу біду.
А він знову йшов.
І дивився прямо.
І знову
Натхненно творив ходу!