Запишіть похідні прийменники в три колонки: 1 — разом, 2 — окремо, 3 — через дефіс.
Десь селом, на гонах далеких, гасло сонце. Вилізли тіні із садків, з-під стріх, із-за повіток. Лише на димарях та на вершках дерев ще промінь останній. На дзвіниці бовкнув дзвін… Мов хто випустив по одному жовтих птахів, і летіли вони один по одному понад хатами на ліс. Через хвилин десять, може, більше, зайшов і Давид у млин. Слідом за ним Матюха всунувся у двері. Цей — пика з-під кудлатої шапки, мов здоровенний баклажан червоний. Він пройшовся поміж селян, зірко спідлоба роздивляючись. Підняв голову Матюха й очима п’яними важко поліз по обличчях селян — на передніх партах і в глиб класу. Біля вікна — на Тихонові та на Давидові потоптався поглядом. Час од часу стара Мотузчиха захлиналась кашлем під комином. Давидові одразу стало якось не по собі, і він уже відчув, що не скаже, як думав: щиро, по-товариському. Саме до землевпорядкування готувались, із дня на день ждали в село землярів
Однорідними називаються члени речення, тотожні за своєю семантико-синтаксичною функцією: вони пояснюють один і той самий член речення і виконують однакову синтаксичну функцію: Щастя, радість, доброта прийшли тепер до кожної оселі ; Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах (Довж.);
Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Ліси й садки укрились цвітом запашним (Заб.); Отже,роль однорідних членів речення в художній літературы дуже велика.Якщо б не було однорідних членів реченя то читати художню літературу було б не цікаво.
Автором цього глибокого вислову є Мати Тереза. Приклад людяності, милосердя та істинного освідомлення життя.
Якщо поміркувати, то єдине, що беззапереречно належить усім нам, це життя. Це найвища цінність, якою володіємо ми, починаючи з перших хвилин і закінчуючи останньою миттю. Дар, даний нам з неба, дуже соромно не викорастити сповна. Кожна людина повинна берегти його як зіницю ока, плекати власне тіло, однак не забувати про душу. Варто живитися любов*ю до оточуючих людей до дивовижної природи.
Адже воно і дійсно натільки чудове, яскраве і різномаїтне. В ньому нічого не має зайвого. Тому, що все будується на контрастах: не існувало б зла, то наврядчи існувало й добро. Не марнуй свого скарбу! Живи сповна, щоб кожен день був, немов останній!