(я написала от женского лица, если надо исправь текст чтобы было от мужского)
Вулиця мого дитинства.
Зараз, коли я виросла, ця вулиця мені вже не здається такою яскравою, галасливою та великою. Згадую коли була маленькою, з раннього ранку вибігала гуляти з друзями і проводила на ній до пізнього вечора. Літо не здавалося таким спекотним, а зими були надзвичайно сніговими. Пам'ятаю по дорозі до школи, як милувалася побаченою красою - дерева густо вкриті снігом, гілки гнуться і тріщать, сонце скрізь них ледве пробивається, і почуття ніби не ранок, а вже вечір. Казковий спогад. Стільки всього пережила і побачила моя рідна вулиця – порятунок пташенят та турбота про підкинутих кошенят; прогулянки з дідусем та катання на велосипедах з друзями; саморобна ковзанка та снігові будинки; спортивні ігри та багато мрій перед сном. Вона бачила радість і горе, зустрічала людей і проводжала, як провела мене, але залишила багато приємних спогадів у моєму серці.
1. Уночі, як Чумацький Шлях(Чумацький Шлях- підмет) сріблисту куряву простеле(куряву простиле- присудок), вийди на Дніпро! [..., (як ...], ...]!
2. Та в порожнечі нам блукати(блукати-присудок), аж поки ми(ми-підмет) тягар того хреста донесемо(донесемо-присудок) до нашої Голготи. [...], (аж поки ...).
3. Поранилась(поранилась-присудок), скривилася(скривилася-присудок) хмаринка(хмаринка-підмет), коли із вітром юним пустувала(пустувала-присудок) й на заході шовковою хустинкою кривавий пальчик тихо витирала(витирала-присудок). [...], (коли ...).
4. Щойно за Дніпром виткнулося(виткнулося-присудок) сонце(сонце-підмет), в Січі раз і вдруге і втретє стрельнула(стрельнула-присудок) гармата(гармата-підмет). (Щойно ...), [...].
5. Тільки-но вдарять(вдарять-присудок) у лісі морози(морози-підмет), засинають(засинають-присудок) у барлогах ведмеді(ведмеді-підмет). (Тільки-но ...), [...].
6. Щоразу, коли я дивлюся на зелені мережива полезахисних лісосмуг на ланах, мені пригадуються радісні години нашої праці. [..., (коли ...), ...].
(я написала от женского лица, если надо исправь текст чтобы было от мужского)
Вулиця мого дитинства.
Зараз, коли я виросла, ця вулиця мені вже не здається такою яскравою, галасливою та великою. Згадую коли була маленькою, з раннього ранку вибігала гуляти з друзями і проводила на ній до пізнього вечора. Літо не здавалося таким спекотним, а зими були надзвичайно сніговими. Пам'ятаю по дорозі до школи, як милувалася побаченою красою - дерева густо вкриті снігом, гілки гнуться і тріщать, сонце скрізь них ледве пробивається, і почуття ніби не ранок, а вже вечір. Казковий спогад. Стільки всього пережила і побачила моя рідна вулиця – порятунок пташенят та турбота про підкинутих кошенят; прогулянки з дідусем та катання на велосипедах з друзями; саморобна ковзанка та снігові будинки; спортивні ігри та багато мрій перед сном. Вона бачила радість і горе, зустрічала людей і проводжала, як провела мене, але залишила багато приємних спогадів у моєму серці.
Объяснение:
1. Уночі, як Чумацький Шлях(Чумацький Шлях- підмет) сріблисту куряву простеле(куряву простиле- присудок), вийди на Дніпро! [..., (як ...], ...]!
2. Та в порожнечі нам блукати(блукати-присудок), аж поки ми(ми-підмет) тягар того хреста донесемо(донесемо-присудок) до нашої Голготи. [...], (аж поки ...).
3. Поранилась(поранилась-присудок), скривилася(скривилася-присудок) хмаринка(хмаринка-підмет), коли із вітром юним пустувала(пустувала-присудок) й на заході шовковою хустинкою кривавий пальчик тихо витирала(витирала-присудок). [...], (коли ...).
4. Щойно за Дніпром виткнулося(виткнулося-присудок) сонце(сонце-підмет), в Січі раз і вдруге і втретє стрельнула(стрельнула-присудок) гармата(гармата-підмет). (Щойно ...), [...].
5. Тільки-но вдарять(вдарять-присудок) у лісі морози(морози-підмет), засинають(засинають-присудок) у барлогах ведмеді(ведмеді-підмет). (Тільки-но ...), [...].
6. Щоразу, коли я дивлюся на зелені мережива полезахисних лісосмуг на ланах, мені пригадуються радісні години нашої праці. [..., (коли ...), ...].