запишіть речення, розставте, де потрібно розділові знаки, зніміть риску, підкресліть порівняльний зворот як член речення. 1. Через історичні місця події дати як через магічні кристали висвічується нащадкам сива давнина. 2. Вона схожа з матір'ю як дві краплі води. 3. Франко як літературний критик подав коментар роману. 4. Знані й невідомі давні події немов глибинні живлющі джерела напоїли наснажили героїчним духом легенди й богатирські поеми/билини. 5. Сонечко грало рожевим промінням по pівній як скло пелені Дніпра/pіки. 6. Нащадкам передам багату українську мову як цінний скарб. 7. Микола ліс як своїх п'ять пальців знає. 8. Весело глянули хмарки в блакитне море як у люстро.9. Собор ніби сховався у темно-зеленому лісі. 10. Чорнів як ноги павука мольберт у куточку. Хмари піднялися вище мов пасма диму. 11. Чому ти як у воду опущений стоїш переді мною? 12. Одірвався один листочок з гілки й повалив як човник у сухому пахучому осінньому повітрі.
1. З гори, до якої скромно притулилося село, спускався туман і залишав унизу все: двори, вулиці, садки й городи.
Прислівники: скромно, унизу.
Всього: 2.
2. Склалося враження, ніби несподівано зима вкрила снігами липневу зелень, якій відведено ще доволі довго й яскраво палахкотіти цвітом.
Прислівники: несподівано, доволі, довго, яскраво.
Всього: 4.
Примітка: згідно зі словником української мови слово "відведено" - безособове присудкове слово.
3. Про літню пору нагадувало лише сонячне проміння, яке подекуди пробивалося крізь хмари.
Прислівники: подекуди.
Всього: 1.
4. Та й надворі стало якось холодніше й вітряно.
Прислівники: надворі, якось, холодніше, вітряно.
Всього: 4.
Слово «людяність» має в своїй основні слово «людина». Це означає, що властива вона може бути саме людям. Але що ж це таке? На мою думку, цей найвища ознака людини, що вирізняє її з-поміж інших істот.
Людям характерно допомагати одне одному, підтримувати у скрутну хвилину. Коли ми бачимо, що хтось страждає, у нас стискається серце від жалю. А коли хтось радіє, хочеться радіти і собі. Але бувають такі люди, котрі байдужі до чужого горя. Дехто навіть може зловтішатися, заздрити чи радіти чужій біді. Людяність не торкнулась їхнього серця. Людина, про котру можна сказати «людяна» ніколи не буде сміятися з чужого горя, вона завжди буде прагнути до ближньому.
Хтось запитає: «А навіщо бути людяним? Кому це треба?». Так от, я гадаю, що якби в нашому світі більше людей були щирими, людяними та добрими, наше життя стало б куди світлішим і добрішим. В суспільстві, яке будується за законами ввічливості, взаємодо та взаємопідтримки немає місця ненависті та злобі. Кожна людина, коли відчуває підтримку, автоматично відчуває себе більш щасливою. А людська байдужість вбиває в людях віру в добро, надію та любов до життя. Коли кожному з нас важко, коли ми стикаємося з труднощами, останнє, що ми хочемо відчути це насмішки та задоволений усміх. А так хочеться знати, що хтось буде поруч, що хтось протягне руку допоги і проявить цю прекрасну людяність.
Я хочу закликати людей бути людяними одне до одного. На нашій планеті так багато зла, що часом зневірюєшся у всьому і втрачаєш надію. Але коли ми будемо добрішими навіть до незнайомих людей,будемо більше посміхатися та допогамати одне одному, ми будемо робити один одного щасливішими.
Объяснение: