Описати картину Євгена Лещенка "Крізь снігову завісу" пропоную так: Картина Є. Лещенка "Крізь снігову завісу" зображує один із зимових днів. Здається, всю ніч лісом гуляла хуртовина. Природа стоїть, засніжена. Десь встає сонечко. Воно осяює все навколо. Білий сніг бринить від променів. Ось до своєї домівки, в дупло, стрибає по гілочках білка. Занурені по пояс у сніг, біжать олені. Зимівля - важкий час для тварин. Картина Є. Лещенка здається мені казковою. На ній переважають білі та рожеві барви. І це не дивно. Адже білий - це колір могутньої зими.Природа на полотні не виглядає змученою. Навпаки, вийшло сонце. Стоїть погожий зимовий день. Лиш лісові звірі ходять у пошуках харчів. Полотно Є. Лещенка викликає у мене почуття спокою, радості та страху за життя звірів.
Я радію, коли сніг починає йти ще у листопаді. Щороку, мій тато мене будить, коли на вулиці випадає перший сніг. Вмить, я радісно через силу виштовхую себе з ліжка, бо взимку важко підійматися, тепло і йду з захопленням гати за опадами на вулиці, А з вікна, я гаю як стоїть засніжений, мов зачарований й окутаний білою фатою парк. Я вдивляюся в білосніжні стежечки, ще до сих пір ніким не тронуті, й про себе благаю всіх лісових мешканців, охороняти парк, щоб він назавжди залишився таким білим та зимовим...
Картина Є. Лещенка "Крізь снігову завісу" зображує один із зимових днів. Здається, всю ніч лісом гуляла хуртовина. Природа стоїть, засніжена. Десь встає сонечко. Воно осяює все навколо. Білий сніг бринить від променів. Ось до своєї домівки, в дупло, стрибає по гілочках білка. Занурені по пояс у сніг, біжать олені. Зимівля - важкий час для тварин.
Картина Є. Лещенка здається мені казковою. На ній переважають білі та рожеві барви. І це не дивно. Адже білий - це колір могутньої зими.Природа на полотні не виглядає змученою. Навпаки, вийшло сонце. Стоїть погожий зимовий день. Лиш лісові звірі ходять у пошуках харчів. Полотно Є. Лещенка викликає у мене почуття спокою, радості та страху за життя звірів.
Щороку, мій тато мене будить, коли на вулиці випадає перший сніг. Вмить, я радісно через силу виштовхую себе з ліжка, бо взимку важко підійматися, тепло і йду з захопленням гати за опадами на вулиці,
А з вікна, я гаю як стоїть засніжений, мов зачарований й окутаний білою фатою парк. Я вдивляюся в білосніжні стежечки, ще до сих пір ніким не тронуті, й про себе благаю всіх лісових мешканців, охороняти парк, щоб він назавжди залишився таким білим та зимовим...