Запишіть, розподіляючи слова на два стовпчики (з м'яким знаком і без нього). Барабан..щик, дон..ці, сопіл..ці, рибал..ці, гал.мувати, корін..ці, ц. вірі. кати, мен. ше, т.мяний, біл. „ше, змагают..ся, дон.чин, сіл..C..кий, облич.., річ... Гадяч.., піч.., різ.бяр, камінчик, стан. те, шіст..ма, Хар.. ків, Ведмед. чук, Ковал. чук, Уман..щина.
Особистості великих українських людей необхідно вивчати, аналізувати і розглядати як можна більш ретельно. Необхідність цього обумовлена тим, що наш народ повинен віддавати належне своїм найкращим представникам, цікавитися ними, щоб ще більше прославити і визнавати їх внесок в українську культуру. Ні для кого не секрет, що Тарас Григорович Шевченко є найбільш видатним представникам української культури. Причини цього зрозумілі, і всі ми усвідомлюємо це вже з самої ранньої нашої юності. Саме тому дуже цікаво розібратися, якою була доля цієї людини і що за особливості у неї були.
Відомо, що Тарас Шевченко виріс фактично без матері. Його мама померла дуже рано, і він так ніколи і не дізнався, що таке справжня материнська любов і турбота. Як мені здається, це заклало в його душу і свідомість щось таке, що й зробило його одним із найбільших українських письменників, митців українського слова. Після смерті матері батько Тараса одружився на іншій жінці, але вона, будучи мачухою, нерідною мамою, була дуже суворою по відношенню до приймальної дитини і ніяк не могла замінити для нього справжню маму.
Незважаючи на все це, в долі Тараса Шевченка були і інші особливості, які вплинули на його розвиток. Втім, як мені здається, їх важливість були нижче, ніж всі події в його дитинстві. Вся справа в тому, що Тарас Шевченко був надзвичайно талановитою людиною від природи. І його талант мав відразу кілька проявів. Спочатку він почав малювати, творити картини. Його талант був помічений і йому суттєво до ті, хто мав таку можливість. Особливе місце серед усіх картин Тараса Шевченка займає картина під назвою «Катерина», написана маслом. Втім, серед його творів зустрічається і безліч інших, визнаних творів найвищого рівня
На флейті осені тужливій
маестро-вітер награє,
і в унісон йому журливо
шепочуть айстри щось своє.
Поволі гнуться довгі віти
вагітних яблунь у саду,
і шелестить маестро-вітер,
що скоро дні тепла минуть.
Що забреде в холодні роси
по пояс вишня молода,
що оксамит лугів покосить
мороз-косар, мороз-газда.
А серце вірити не хоче
в сумні пророцтва і пісні,
бо зелень буйна вабить очі
і хмари в небесах ясні.
Хоч свій різьблений скіпетр літо
і замикає на ключі,
та в осені давно пошита
багряна мантія з парчі.