Запишіть слова. Визначте рід і значення. Назвіть ті пари що мають однакове лексичне значення і є прикладом паралельних родових форм, а також ті, що відрізняються і лексичним значенням, і родовою ознакою. Складіть із двома парами слів словосполучення.

Пар-пара, плацкарт-плацкарта,лангуст-лангуста, вольт-вольта, девіз-девіза, кар'єр-карє'ра, клавіш-клавіша, африкат-африката, меліс-меліса, мотузок-мотузка, задум-задума, перифраз-перифраза, ріка-ріка, спазм-спазма

Моя улюблена тварина — кішка. Я з дитинства хотів мати кота. І, нарешті, моя мрія збулася — у мене удома з’явився сіамський кіт Кузя. У Кузи світло-коричнева мордочка, темні вушка, лапки і довгий смугастий хвіст; гнучке подовжене тіло, велика кругла голова, на мордочці щетинисті вуса, борідка і яскраво-блакитні очі. Колір очей міняється, коли він злиться або погрожує, зіниці стають то червоні, то зелені. Уші у кота завжди насторожі; вони уловлюють щонайменший шерех.
Кузя — тварина вередлива. Якщо у нього гарний настрій, він грає, дозволяє себе гладити, дозволяє іншій тварині є зі своєї миски, але якщо у нього поганий настрій, він попереджає про це своєрідним нявканням, тоді його краще не чіпати. Кузя серйозний, бійцівський кіт. Коли ми були в селі, він бився з усіма котами. Першим у бійку він не вступає. Спочатку він як би попереджає: виє осоружним голосом. Майже на сто вісімдесят градусів повертає шию; шерсть у нього встає дибки, а хвіст «перетворюється» на розбещену щетинисту щітку. Жалості до суперника у нього немає. Він б’ється до тих пір, поки супротивник не утече. Кузя — дуже розумний кіт. Він навчився лапами відкривати холодильник; дверці шаф. Якщо вхідні двері не закриті на замок, то він висітиме на ручці до тих пір, поки двері не відкриються. Кузя любить дивитися телевізор, полювати на ящірок, жаб, птахів. Та все ж він дуже добрий кіт і любить своїх хазяїв. Мені дуже подобається наш кіт.

Рано бабуся принесла велику миску тіста на кухню. "Сьогодні ліпитимемо вареники, - сказала, - з вишнями." Я миттю встала з ліжка і прожогом вилетіла з кімнати. Вмочила руку в муку і взяла шматочок тіста, аби зліпити вареник, бо це діло я люблю. "Візьми вишеньку, - мовила бабуся, - і ліпи обережно."

Бабусині поради до я послухала її. Через декілька хвилин у мене вийшов бокастий красень із вишневим пузом. Я обережно поклала його в каструлю і знов взялась до роботи. Мому захопленню не було меж. Я робила вареники швидко і старанно, а бабуся лиш усміхалась...

Увечері вся наша сім'я смакувала вишневими варениками. Бабуся хвалила мене за роботу, а я чомусь ніяковіла...