Запишіть сполучення, вибравши з дужок правильний варіант. Вжити (заходи, заходів), глузувати (над опонентом, з опонента), дивуватися (поведінці, з поведінки), доглядати (хворого, за хворим), дотримувати (слово, слова), завдати (біль, болю), запобіrати (помилкам, помилок), зрадити (дівчину, дівчині), тенденція (зростання, до зростання), відгук (на книгу, про книгу), завдавати (шкоди, шкоду), Відправити (по пошті, поштою), радіти (з успіхів, успіхам), хворий (на грип, грипом), завідувач (відділення, відділенням), відповідно (до наказу, відповідно наказу), характеристика (студента, на студента), відсутній (із-за хвороби, через хворобу). Домашня робота.
Жив-був горобець на ім'я Петя. Мама ласкаво називала його «мій пташеня», такий він був маленький і гарненький. Мама його дуже любила і розповідала йому всякі цікаві історії зі свого життя. Петя завжди уважно слухав мамині розповіді, сподіваючись, що в житті все може стати в нагоді. Коли він підріс і почав літати самостійно і далеко, з ним трапилася біда. Він заблукав. Поблизу не виявилося нікого, хто б міг підказати дорогу додому. Тоді Петя задумався і став згадувати мамині історії. Незабаром він згадав, як мама розповідала, що теж у дитинстві заблукала, а до й зірки. Петя зрадів і підняв голову догори. Зірки вже з'являлися на вечірньому небі і з цікавістю гали за маленькою пташкою. Воробей попросив їх до йому, і вони з радістю погодилися. Сміючись, вони вишикувалися в стрілочку, яка вказувала шлях до будинку. Петя подякував веселі зірки і помчав додому. Він летів і думав: «Як добре, коли є у кого попросити про до головне - не сумувати, вихід завжди знайдеться!».
Коли Петя потрапив додому, відразу ж розповів мамі, як до йому її історія. А мама сказала, що просто так нічого не почуєш, все потрібно осмислювати, а прийде час, - застосовувати.
Жив-був горобець на ім'я Петя. Мама ласкаво називала його «мій пташеня», такий він був маленький і гарненький. Мама його дуже любила і розповідала йому всякі цікаві історії зі свого життя. Петя завжди уважно слухав мамині розповіді, сподіваючись, що в житті все може стати в нагоді. Коли він підріс і почав літати самостійно і далеко, з ним трапилася біда. Він заблукав. Поблизу не виявилося нікого, хто б міг підказати дорогу додому. Тоді Петя задумався і став згадувати мамині історії. Незабаром він згадав, як мама розповідала, що теж у дитинстві заблукала, а до й зірки. Петя зрадів і підняв голову догори. Зірки вже з'являлися на вечірньому небі і з цікавістю гали за маленькою пташкою. Воробей попросив їх до йому, і вони з радістю погодилися. Сміючись, вони вишикувалися в стрілочку, яка вказувала шлях до будинку. Петя подякував веселі зірки і помчав додому. Він летів і думав: «Як добре, коли є у кого попросити про до головне - не сумувати, вихід завжди знайдеться!».
Коли Петя потрапив додому, відразу ж розповів мамі, як до йому її історія. А мама сказала, що просто так нічого не почуєш, все потрібно осмислювати, а прийде час, - застосовувати.