Запишіть текст фонетичною транскрипцією
аж ось надвечір насунула кудалата чорна хмарища,ударили блискавки,грюконув грім й полило таке,що земля перетворилась на місиво,намокло нічим не перекрите паливо,а вся городина стояла у воді піднявши вгору свої голівки та вершечки.всю ніч ревів вітрище ,блискало,лило й ревло сердитим буряним голосом.ліс стугонів ,а сосна із щоглою гойдалася ,мов тонка бадилина.
) Від одного з речень, з’єднаних сурядним зв’язком, залежить одне або кілька підрядних:
Ідуть од шахти шахтарі, А даль така широка та іскриста Там, де рум’яна стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом (В. Сосюра).
2) Кожне з речень, з’єднаних сурядним зв’язком, має залежне підрядне речення:
Розпухле вухо Тимка, на якому засохла кров, кинуло Орисю в жар, і їй хотілося торкнутися до нього пальцями, щоб зняти з нього біль, але вона не наважувалася цього зробити, щоб не спричинити ще більшого болю (Г. Тютюнник).
3) Два чи кілька речень, з’єднаних сурядним зв’язком, мають спільне підрядне:
Така там була температура, і так мене парою проймало, і стільки крові з мене вийшло, що я відчув себе здоровшим (Ю. Яновський).
Між двома сурядними реченнями, з’єднаними сполучниками і (й), та (у значенні і), якщо вони мають спільне підрядне, кома не ставиться:
Тільки що Марія розпалила в печі й приставила горщики, у вікнах замиготіла чорна смушева шапка й блиснули чорні брови (І. Нечуй-Левицький).
ВСЁ ЧТО ЗНАЮ!!
Объяснение:
Объяснение:
Преподобный Па́мва Беры́нда (светское имя — Па́вел; между 1550 и 1570 годами; Езуполь, Речь Посполитая — 13 июля 1632; Киев, Речь Посполитая) — украинский[1] лексикограф, поэт, переводчик религиозной литературы и гравёр. Один из первых восточнославянских типографов в землях В разное время Берында трудился над написанием, редактированием и изданием таких книг и ксилографий как:
«Служебник» (Стрятин, 1604)
«Требник» (Стрятин, 1606)
«Иоанна Златоустого книга о священстве» (Львов, 1614)
Ксилография с изображением евангелиста Иоанна (Львов, 1616)
«Вирши на Рождество Господа Бога и нашего Иисуса Христа» (Львов, 1616)
«Анфологион» (Киев, 1619)
«Номоканон» (Киев, 1620)
«Беседы Иоанна Златоуста на 14 посланий апостола Павла» (Киев, 1623)
«Беседы Иоанна Златоуста на Деяния апостолов» (Киев, 1624)
«Толкование на „Апокалипсис“ Андрея Кессарийского» (Киев, 1625)
«Триодь постная» (Киев, 1627)
«От Отечьника скитскаго повесть удивителна о диаволе» (Киев, 1627) (приписывается