Вечер,осень,один в маршрутки едет домой Александр который только что бросила девушка.На очередной остоновки зашла девушка(без лица,грустна).Подсела к Александру - дрожа от холода.Александр, спросил девушку, - "Что с вами случилось?" Девушка дрожащим голосом ответила - "Меня покинули родители..." У них обоих была тяжесть на душе ,Александр снял с себя куртку(тёмно чёрную) и одел на неё. Девушка была поднята духом и сказала ему - " тебе некий парень." ответ был от него таков - "Я доведу тебя до твоего дома." У девушки заиграло лицо - "Я с радостью нас напою горячим шоколадом." Оказалось что у них остоновка разница. Они вышли из маршрутного такси ,взялись за руки и пошли к ней в дом. Она как обещала напоила его,отгрелась и отогрела его и они нежно уснули в объятьях.Конец.
1.На призьбах, святкуючи, рясно Посідав балакучий народ І проводить розмовоньку красно (Дніпрова Чайка) 2.Виходь, іди дорогами земними і від людей візьми, і людям дай. (П. Дорошко.) 3. Ми йдем і йдем, несем вогні, і творим блиск, і творим дні! (В. Чумак.) 4. He хлібом єдиним, а творчості дивом, а криком дитини існує людина. (І. Жиленко.) 5. Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску. (Леся Українка.) 6. He визнаю ні любові, ні дружби, ні приятелювання до перших заморозків чи до першого грому. (М. Стельмах.) 7. Є в коханні і будні, і свята, є в ньому і радість, і жаль, бо не можна життя заховати за рожевих ілюзій вуаль. (В. Симоненко.) 8. Навколо великих людей і круг їхньої пам’яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба. (М. Рильський.) начебто так
Девушка дрожащим голосом ответила - "Меня покинули родители..."
У них обоих была тяжесть на душе ,Александр снял с себя куртку(тёмно чёрную) и одел на неё.
Девушка была поднята духом и сказала ему - " тебе некий парень."
ответ был от него таков - "Я доведу тебя до твоего дома."
У девушки заиграло лицо - "Я с радостью нас напою горячим шоколадом."
Оказалось что у них остоновка разница. Они вышли из маршрутного такси ,взялись за руки и пошли к ней в дом. Она как обещала напоила его,отгрелась и отогрела его и они нежно уснули в объятьях.Конец.
1.На призьбах, святкуючи, рясно Посідав балакучий народ І проводить розмовоньку красно (Дніпрова Чайка) 2.Виходь, іди дорогами земними і від людей візьми, і людям дай. (П. Дорошко.) 3. Ми йдем і йдем, несем вогні, і творим блиск, і творим дні! (В. Чумак.) 4. He хлібом єдиним, а творчості дивом, а криком дитини існує людина. (І. Жиленко.) 5. Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску. (Леся Українка.) 6. He визнаю ні любові, ні дружби, ні приятелювання до перших заморозків чи до першого грому. (М. Стельмах.) 7. Є в коханні і будні, і свята, є в ньому і радість, і жаль, бо не можна життя заховати за рожевих ілюзій вуаль. (В. Симоненко.) 8. Навколо великих людей і круг їхньої пам’яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба. (М. Рильський.) начебто так