. Запиши речення, підкресли в кожному граматичні основи. З’ясуй вид зв’язків між
частинами речень. Накресли схеми речень.
І. Мовчала ніч; усі мовчали; і соловейко задрімав; на небі зірочки блищали, за гаєм
місяць виглядав. (Л. Глібов.) Виводить натхненно й пронизливо пташка, і жаль, що
пташину ту мову дзвінку поетам, які б не були вони, важко в житті перекласти на мову
людську. (Д. Луценко.) Юність вчать – наука їй не шкодить, але рветься зойк у мене з
вуст: хай до неї близько не підходить із своєю міркою Прокруст! (В. Симоненко.)
3. Перепиши, розставляючи розділові знаки. Накресли схему речення.
І. Вільно й широко розляглися зелені поля не тіснили їх похмурі ліси не давили
високі гори і далеко-далеко сягало око вподовж ланів та невеличкий гайків що зеленими
вершечками виглядали з ярів та балок. Низькі чорні хмари здавалося стояли нерухомо але
по тому як вони час від часу засмолювали негусті дрібні зорі і як ті зорі знову ненадовго
з’являлися можна було здогадатися що хмари біжать.
Відповідь:
Це хороше запитання, але відповідь буде залежати від кожної конкретної школи і конкретного вчителя – наскільки вони виявляться готові гнучко і швидко перебудувати свою роботу, наскільки в дітей і вчителів є якісний інтернет-доступ і наскільки вони вміють ним користуватися. Бо дистанційне навчання – це не написати у Viber “прочитати в підручнику параграфи 7-9, відповісти на запитання після них і виконати вправи 5-10”.
Ще раз: дати дітям весь матеріал на самостійне опрацювання – це не дистанційне навчання! І система (освіти, з МОН на чолі) ще ні разу системно не давала рекомендацій на такий випадок.
Усе, що вона зможе зробити зараз, – дати набір лінків на дистанційні платформи. Але і це не є дистанційне навчання! Бо знати лінки недостатньо, треба ще вміти ними користуватися і правильно організувати роботу – свою і дітей.
Однак, цей карантин, як і будь-яка криза, – це хороший привід почати робити те, що давно потрібно було зробити. Бо ті ж карантини через сезонні ГРВІ бувають щороку.
У 1938 написала і проілюструвала власну книгу — казкову повість «Малюк троль та велика повінь» (1942) — і, нарешті, «…відчула справжню свободу, коли сама почала виконувати обидва види роботи». Але книга побачила світ лише через три роки (1945). Як тільки це сталося, Янссон зрозуміла, що не в змозі назавжди забути про мумі-тролів, і написала ще одну книгу — «Мумі-троль і комета» (1946), згодом — «Диво-капелюх» (1949), та ряд інших продовжень. Так з'явилося чимало надзвичайних книг з витонченими, оригінальними малюнками.
У 1953–1960 рр. Туве Янссон створювала комікси для лондонської газети «The Evening News».
Популярність письменниці швидко вийшла за межі Фінляндії. Книги про мумі-тролів були написані шведською; нині вони відомі у всьому світі в перекладах більш ніж 30 мовами. Саме книги про мумі-тролів принесли письменниці загальне визнання. Янссон присуджують численні премії і нагороди, найголовніша з яких — Міжнародна золота медаль імені Г. К. Андерсена (1966). На початку 1978 року за бажанням польських дітей письменницю було нагороджено Орденом Посмішки.