У тістому лісі, біля схилу, що вів до річки, простягла свої білосніжні пелюсточки до сонечка маленька конвалія. Цього ранку на спів її дзвіночків прилетіла перша весняна бджілка. Вона пильно придивилась до молодого зеленого листячка і тоненького стебельця і сіла поряд на гілочку. Звабивий аромат конвалії скружив її голівку. Обережно бджілка запитала конвалію:
- З"явилась вона тут, від загубленої чистої сльози молодої дівчини.
-Тому ти, напевне, така ніжна і беззахистна?
- Так. Хоч сонечко і гріє, та мені тут сумно самій. Навколо високі дерева, що я навіть не бачу їх верхівок і більше нікого, - журливо відповіла конвалія.
Бджілка ще ближче підлетіла до конвалії і запропонувала їй свою дружбу. Конвалія зраділа і всміхнулась. Тепер вони щодня перешіптуються між собою. Про весну і її красуⒶ.
...я йшла(йшов) і милувалась(вся) красою цих квіточок. я йшов(-ла) і думав(ла),скільки цікавого і прекрасного в нашому світі. і все це безкоштовне. ми можемо милуватись всією красою навколишнього середовища просто через те,щонам так хочеться,і ніхто не може нам заборонити робити це. я розумів(ла),що є люди,які руйнують все це але для чого? одного разу,я став(ла) свідком не дуже приємної ситуації. сім*я яка складалась з 3 людей,матері,батька та сина років 4,йшли моєю вулицею. хлопчику дуже сподобалась наша Конвалія. його батько вирішив її зірвати. звичайно, я зробив(ла) йому зауваження,аби він цього не робив. йому стало соромно. як кажуть,кращий захист-це напад. він почав сваритись на мене,через те,що ми вирощуємо квіти не в відведеному для цього місці. я мовчки слухала(в). коли вони пішли,я полила(в) Конвалію,та все ж таки залищилась(вся) задоволена(ий). я не дала(в)дорослому чоловіку зірвати квітку,цим самим,я показала їхньому малому сину,що так робити не можна,як хотів зробити його батько. тепер,ця квітка милуватиме око нашим односельцям.
У тістому лісі, біля схилу, що вів до річки, простягла свої білосніжні пелюсточки до сонечка маленька конвалія. Цього ранку на спів її дзвіночків прилетіла перша весняна бджілка. Вона пильно придивилась до молодого зеленого листячка і тоненького стебельця і сіла поряд на гілочку. Звабивий аромат конвалії скружив її голівку. Обережно бджілка запитала конвалію:
- Звідки ти взялась тут?
Вітер похитавши дзвіночками конвалії, відповів тихим дзенькітом:
- З"явилась вона тут, від загубленої чистої сльози молодої дівчини.
-Тому ти, напевне, така ніжна і беззахистна?
- Так. Хоч сонечко і гріє, та мені тут сумно самій. Навколо високі дерева, що я навіть не бачу їх верхівок і більше нікого, - журливо відповіла конвалія.
Бджілка ще ближче підлетіла до конвалії і запропонувала їй свою дружбу. Конвалія зраділа і всміхнулась. Тепер вони щодня перешіптуються між собою. Про весну і її красуⒶ.