Ми йдемо далі й далі дорогою пізнання. Опановуючи складні науки,а от пізнати самих себе нам іноді дуже нелегко...
Найбільше прикрощів завдають нам буденні невдачі, дрібні конфлікти, з яких виникають великі непорозуміння.
Безконфліктне співжиття людей— велике мистецтво. Одначе не настільки велике, щоб ми при бажанні не змогли оволодіти ним, навчитися легко, невимушено застосовувати набуті знання у повсякденному житті.
Життєвий досвід свідчить, що мало бути добрим, треба ще бути тактовним. Чуйність— доброта серця, тактовність— його розум. Поняття ці нерозривні, як нерозривні зміст і форма.
Щоб бути тактовним завжди І всюди, треба знати основи культури поведінки. Без такого знання людина справляє враження невихованої, хоч би якою доброю вона була.
Протягом свого історичного розвитку людство виробило струнку систему правил і норм культурної поведінки, які в різні часи називалися ще етикетом, правилами пристойності, манерами доброго тону. До всіх цих правил треба ставитися так, як ми взагалі ставимося до культури минулого: все краще сприймаємо, все гірше відкидаємо.
9. Cхемa, яка відповідає структурі речення: В) 1[…], 2[…], а 3[…], 4(що…). ___ 1[Ось уже коні беруть на другу вулицю], 2[ось уже востаннє промайнули голови молодят], а 3[ми ще дивимося і дивимося і на дальні приімлені весною поля, і на сонце, і на вітряк – |оту селянську птицю-казку|], 4(що все збирається злетіти в небо, та не може розлучитися із землею).
10.Схема, яка відповідає структурі речення: Г) Немає правильної відповіді. __ 1[Данило любив, 2(як, |вигинаючись|, |б’ючи на сполох|, аж до самого неба половіли ниви), і мав радість], 3(коли червень клав сивину на жито, а золотінь на пшеницю); 4[він любив], 5(коли вдосвіта липень клепав коси), 6(коли серпень цілими днями тиховійно сіяв у рахманну землю зерно й надії) і 7(вересень стишував напівсонну пісню джмеля).
Ми йдемо далі й далі дорогою пізнання. Опановуючи складні науки,а от пізнати самих себе нам іноді дуже нелегко...
Найбільше прикрощів завдають нам буденні невдачі, дрібні конфлікти, з яких виникають великі непорозуміння.
Безконфліктне співжиття людей— велике мистецтво. Одначе не настільки велике, щоб ми при бажанні не змогли оволодіти ним, навчитися легко, невимушено застосовувати набуті знання у повсякденному житті.
Життєвий досвід свідчить, що мало бути добрим, треба ще бути тактовним. Чуйність— доброта серця, тактовність— його розум. Поняття ці нерозривні, як нерозривні зміст і форма.
Щоб бути тактовним завжди І всюди, треба знати основи культури поведінки. Без такого знання людина справляє враження невихованої, хоч би якою доброю вона була.
Протягом свого історичного розвитку людство виробило струнку систему правил і норм культурної поведінки, які в різні часи називалися ще етикетом, правилами пристойності, манерами доброго тону. До всіх цих правил треба ставитися так, як ми взагалі ставимося до культури минулого: все краще сприймаємо, все гірше відкидаємо.
В) 1[…], 2[…], а 3[…], 4(що…).
___
1[Ось уже коні беруть на другу вулицю], 2[ось уже востаннє промайнули голови молодят], а 3[ми ще дивимося і дивимося і на дальні приімлені весною поля, і на сонце, і на вітряк – |оту селянську птицю-казку|], 4(що все збирається злетіти в небо, та не може розлучитися із землею).
10.Схема, яка відповідає структурі речення:
Г) Немає правильної відповіді.
__
1[Данило любив, 2(як, |вигинаючись|, |б’ючи на сполох|, аж до самого неба половіли ниви), і мав радість], 3(коли червень клав сивину на жито, а золотінь на пшеницю); 4[він любив], 5(коли вдосвіта липень клепав коси), 6(коли серпень цілими днями тиховійно сіяв у рахманну землю зерно й надії) і 7(вересень стишував напівсонну пісню джмеля).
*Схема речення:
1[…, 2(як…) ,..], 3(коли…); 4[…], 5(коли…), 6(коли…) і 7(…).