Я люблю наш старий парк. У ньому добре в будь-який час року, але особливо красиво тут восени. Я приходжу сюди помилуватися осінніми деревами і яскравими осінніми барвами. У парку тихо. Чути тільки, як шарудять під ногами опале листя. Нині тут господарює осінь. Кожного деревця вона подарувала свій неповторний наряд. Зовсім скоро почнеться прощальний карнавал – останній бал чарівниці-осені. До нього вже підготувалися тоненькі осинки – надягли свої червоні намиста з монетка- мі-листочками і тихенько побрязкують ними на вітрі. Готовий і красунчик клен. Його осіннє листя, мабуть, найкрасивіші: жовто-зелені, червоні, багряні. Ці величезні листя-зірки яскраво виділяються серед листя інших дерев. Їх і під ногами не можна не помітити: хочеться підняти їх і зібрати в палаючий чарівним вогнем букет. Берізки наділи скромні жовтенькі платтячка. Причепурилися і кущі глоду. Бордові грона їх ягід красиво виділяються на тлі червоно-зеленого листя. На Горобинка теж строкаті сукні. Але головне їх прикраса – оранжево-червоні грона стиглих ягід. І тільки тополі не здаються. Їх листя, звичайно, теж зіщулилася і тремтять на вітрі, але зараз вони так само зелені, як і влітку, і жовтіти, схоже, не поспішають. Ось-ось змахне осінь невидимою чарівною паличкою, і закрутиться у вихорі танцю листя. Дерева попрощаються зі своїми розкішними вбраннями, помахають безпорадними гілочками-руками, обурюватимуться, та нічого тут не поробиш! Доведеться вкладатися спати до весни.
Перед нами картина І.С. Їжакевича "Тарас-пастух". Видатний митець присвятив багато творів зображенню визначних постатей української культури. Але найбільша кількість із них — про Т.Г. Шевченка.
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.