Спробую переконати чому природу треба берегти. по-перше, бережливе ставлення до природи, віддячується нам здоров’ям. тоді усі могли би бути здоровими. по – друге, дуже корисно влітку покупатись у прохолодній прозорій річці. вода та сонце нехай гартує наш організм. по – третє, кожне зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. нехай посадить кожен хоча б одне деревце. по – четверте, краса природи милує наш погляд, заспокоює. нехай панує краса і спокій. по – п’яте, чисте довкілля – це гармонія у природі, чудовий спів птахів, багатий урожай. ще багато можна було б сказати про довкілля, часткою котрого ми є самі.
Ось і прийшла осінь. тільки зовсім недавно дерева в парку радували нас буйною зеленню, і от зелене листя пожовкло, заблищало золотом і почало повільно падати на землю. на вулиці ще тепло, а птахи вже збираються відлітати у вирій. старий парк ніби завмер, прислухається до кроків осені. знає він, що зовсім скоро теплі тихі вересневі дні закінчаться. на зміну вересню прийде жовтень, умиє парк сльозами дощів. а там і листопад огорне все навкруги своїм холодом. дні стануть короткими, небо буде похмурим, а дерева скинуть з себе останнє листя. затихне парк без пташок, які повернуться до нього тільки навесні. де ж ти, літо, поділось, куди подалось? осінь, ось вона, осінь! осінь, ось вона, ось. але парк не почуває себе самотнім. жителі міста приходять сюди на відпочинок, блукають алеями, засипаними листям, дихають свіжим осіннім повітрям. і діти полюбляють гуляти в парку: ховаються одне від одного між деревами, збирають листя. а ось і грибники завітали сюди, бо осінь цього року щедра на гриби. гарно в старому осінньому парку восени, коли попрощався він з літом і прислухається до кроків зими. в далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання.
