Застосувавши вертикальні зіставлення, виділити корені в поданих словах. з р а з о к: вихов-аний: вихов-увати, вихов-анка, вихов-атель. нагороджений, вуличка, вишневий, пити, мити, зелений, знайомий, узбережжя, починати, в’ється, роззуватися, громаддя, сопрановий, наприкінці, необізнаний,
шевцювати, проблема, свячений, завширшки, будущина, чорнявець, незгірше, долішній, люблю, їжджу, ужинок, нагорода, кількоро, весілля, совісний, круглий, насміхатися, кінець.
--Привіт Кать
-Привіт
-Чому сумна така?
-Та ось, недавно посварилась зі своєю найкращою подругою
-Не сумуй, у тебе хотя б є найкраща подруга, у мене її ж взагалі не має. А опиши її і вашу дружбу.
-Вона весела, смішна, розумна, красива. Мені дуже приємно з нею спілкуватись, вона робить мене щасливою і з нею я забуваю про всі свої проблеми.
- Так скажи їй це. У вас справді прекрасна дружба, тому іди скажи їй все шо розказала мені і я впевнена що все буде гаразд
-Дякую Оль за те що вислухала
-Завжди рада
Скласти казку можна так:
Казка
ЯК ЛІСОВІ МЕШКАНЦІ ШУКАЛИ ЗИМУ І ЗА ДО ЛІСУ
За календарем перше грудня. Озирнулися звірі навколо – снігу немає, не морозно, сонечко ще доволі привітне. Не прийшла зима до лісових мешканців. Чи забарилась, чи щось трапилось – ніхто того не знає.
Розхвилювався заєць-біляк, який вже приготувався до зими і шубку змінив із сірої на білу. Адже тепер він легкою здобиччю для хижаків стане. А лисичка та вовк радіють. Їжак, ведмідь та барсук теж зиму чекають – спати їм пора, а сонечко, що лоскоче носики, заважає.
Порадились звірі і дійшли згоди, що треба зиму шукати. Але де вона може бути? Вирішили йти на північ до найвищої сосни, а вже з неї роздивитися на всі сторони світу. Ідуть і бачать здалеку, що велетенська сосна стоїть уся засніжена. А під їхніми лапами земля ще прогріта, вітерець лагідно ворушить хутро, а не проймає наскрізь, як взимку.
От підходять вони і бачать, що то зима зачепилась білосніжною сукнею за верхівку. Каже: "Так поспішала змінити сестричку-осінь, що вдень і вночі летіла, та у суцільній темряві не помітила красуню-сосну і зачепилася за нею сукенкою". Звірі до звільнитися із цупких обіймів соснових голочок, почали за до лісу. Якщо у місті ще можуть почекати на прихід зими, то багатьом лісовим мешканцям це життєво необхідно. Зрозуміла морозна красуня і погодилась. Задоволений зайчик пострибав, заплутуючи сліди. Втомлені, але щасливі ведмедик, їжачок та борсук розійшлись по лісових домівках дивитися солодкі сни і чекати лагідну весну.