ЗАВДАННЯ: 1) Запишіть окремо активні дієприкметники теперішнього часу, минулого часу й пасивні дієприкметники. Позначте суфікси.
Позеленілий, осяяний, забутий, крокуючий, побачений, зчорнілий, вигартуваний, сумуючий лий, випроваджений, рожевіючий, завершуваний, зрошуваний.
2) Спишіть речення, підкресліть активні дієприкметники прямою лінією, а пасивні — хвилястою. Назвіть дієслова, від яких вони утворені.
Зі сторінок «Кобзаря» лунає стогін зчорнілих від праці кріпаків, плач передчасно посивілих матерів, бойовий клич повсталих гайдамаків. (Із журналу) Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить. За горами гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі. А де ж твої думи, рожевії квіти? Доглядані, смілі, викохані діти? Кому ти їх, друже, кому передав? Розкуються незабаром заковані люди. Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори! (Із тв. Т. Шевченка)
3. Розподільний диктант.
Запишіть дієприкметники у дві колонки: 1 — активні, 2 — пасивні.
Бажаючий, перемігший, бажаний, знижений, почервонілий, напоєний, зрубаний, рубаючий, зів’ялий, повідомлений, терплячий, допомігший, оголошений, сіючий, розігрітий, оновлюючий, досліджений, розталий, вишитий, зображений.
ДО ТЬ БУДЬ ЛАСКА
1) Йшла вона з ненькою Варварушкою купатися в озері; а в лісі, як навмисне, ягідка за ягідкою – стигла суниця так і заманює глибше в гущавину (М.Телешов «Крупеничка»). 2) Роздав він скоріше всі залишки, струснув порожнею торбинкою, вклонився всім на прощання і пішов потихеньку своїм шляхом, спираючись на палицю (М.Телешов «Крупеничка). 3) І тільки-но він її поцілував, красуня розплющила очі, прокинулась і привітно глянула на нього (Ш. Перро «Зачарована красуня»). 4) Але хоч яким би спокійним було море - завжди коло берега воно ледь-ледь коливалося, вода злегка підіймалася, як груди дитини, що спить (Г.К.Андерсен «дикі лебеді»). 5. Еліза думала, що вона все ще бачить сон, - так дивно було летіти в повітрі, високо над морем (Г.К.Андерсен «дикі лебеді»).
Прислівники дії відповідають на питання: як? яким чином? (як? – навмисне, потихеньку, привітно, злегка, високо).
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.Объяснение: