Завдання 10
Прочитайте речення. Кому треба ставити
на місці всіх цифр, ОКРІМ
Надходить пора переміщення барв (1) а
сині верховіття дерев на рожевому тлі
неба ще розгойдують у собі блакитно-сизі
відтінки (2) і відчуваєш (3) скрізь
причаїлися невидимі полохливі тіні (4)
тому стало і повніше навколо (5) і більш
тривожно на серці.
А3
Б4
В1
Г2​

Художник Василь Береговець жив у просторій міській квартирі, але часто сумував за далекою хатою, в якій народився.

Далека батьківська домівка... Нікого не залишилося в тій хаті з їхнього роду. У тій оселі давно живуть чужі люди, які вважають домівку своєю. 

Заметена снігами хата ледь блимала невеличкими вікнами з-під сивих брів. А навесні вона оживала. Коли розтавали сніги, зеленими шпичаками найпершими пробивалися півники. Викидала зелене пагіння ружа, з-під землі п'явся любисток. Весна ніби прагнула прикрасити хатину, щоб людям у ній було веселіше.

 А коли з теплого вирію прилітали ластівки й поселялися в гніздах під стріхою, хата озивалася заливчастим щебетом. Бо ж відколи вона стоїть на цьому пагорбі, стільки над нею співають ластівки.

Змалку Василька обступали білі стіни, на яких висіли вишиті маминими руками рушники. У кутку піч, на печі часто сушилися жито, пшениця, просо. Василько любив спати на теплому зерні, особливо після того, як набігається взимку, катаючись по кризі.

Усе в тому домі здавалося звичним і рідним. На покуті стіл, застелений скатертиною. Над ним фотографії всього роду і намальовані художником картини. У світлиці було тепло й затишно навіть узимку, коли наставали холоди. 

Щороку з нетерпінням чекаю літа. Не тільки тому, що наступають довгі канікули. Літо - це час подорожей і пригод. Шанс побачити і дізнатися багато нового. Вдосталь поспілкуватися і пограти з друзями. Отримати яскраві, незабутніх вражень, спогади про яких будуть радувати цілий рік. Це літо піднесло несподіваний сюрприз. Разом з батьками я поїхала на узбережжі Чорного моря.  

Ми зупинилися в маленькому курортному селищі. Дуже хотілося скоріше викупатися. Зібравши все необхідне, ми вирушили на пляж. Сонце світило яскраво, в повітрі витав запах йоду і аромат троянд, які цвіли всюди. Настрій був хорошим.  

Море виявилося близько, через 7 хвилин перед нами постала безмежна синя гладь. Трохи помилувавшись, ми спустилися на невеликий піщаний пляж. Пісок тут був світлим і дрібним, по ньому було приємно ступати босими ногами. Залишивши речі на березі, ми пішли купатися. Море було ласкавим, а вода в ньому теплою. Ми довго плавали, пірнали. З води виходити зовсім не хотілося.  

На пляж ми ходили майже кожен день. Іноді їздили на екскурсії, встигли побувати в аквапарку і дельфінарії. А вечорами, коли наступала прохолода, гуляли по набережній. Я любила гати як заходить сонце за горизонт, залишаючи золоту доріжку на водній гладі.  

Одного разу подув сильний вітер. Море стало неспокійним, почався шторм. Пісок, який був на дні, піднявся, змішався з водою, і вона стала тютюнової кольору. Хвилі з силою вдарялися об берег і солоні бризки розліталися всюди. До вечора вітер стих. Море заспокоїлося.  

Вранці на піску ми виявили багато раковин. Частина з них була розбита, але мені вдалося знайти цілу. Я доклала її до вуха і почула шум моря.  

Час відпочинку пролетів швидко. Прийшов час їхати. Кажуть, коли їдеш, потрібно кинути монетку в море, щоб знову повернутися до нього. Я так і вчинила. Смутку не було, попереду була зустріч з друзями, за якими скучила і місяць літнього відпочинку.

Залишок канікул я провела з друзями. Ми багато грали, каталися на велосипедах, ходили в кінотеатр. Вечорами збиралися на лавці у дворі, і я розповідала їм про свою поїздку на море. Так закінчилися кращі канікули в моєму житті.