Завдання 2 Перепишіть, розставте пропущені розділові знаки. Визначте особові займенники, з’ясуйте їхню особу, число та відмінок.

1.Батьківщино ти у кожного одна. (В.Земляк).
2. Неси ж мене коню по чистому полю. (І.Франко).
3.Чолом тобі синє широкеє море!(М.Вороний).
4.Я не люблю тебе ненавиджу беркуте!(І.Франко).
5.Пусти мене мій батеньку на гори де ряст весняний золотом жаріє. Де поділися ви голоснії слова що без вас моя туга німа?

У світі є дуже багато різних родин та батьків. Є, на жаль, батьки, яким не подобаються їхні діти, і вони їх виганяють на вулицю. Але більшість добрі, вони життя можуть віддати заради своєї дитини.У мене теж є батьки, і вони добрі. Вони працюють, не покладаючи рук. Мама прибирає квартиру, готує різні страви, виконує дуже багато іншої роботи. Недарма кажуть: "Жіноча робота ніколи не скінчиться". Це, звісно, правильна думка. Тато — головний у нашій сім'ї — забезпечує нас усім: купує одяг, продукти, постійно працює на різних роботах, аби нам нічого не бракувало.Я вважаю, шо кожна дитина повинна допомагати своїм батькам тому, що батьки не встигають зробити все, що потрібно. Я допомагаю своїм батькам прати, прибирати в квартирі, поливати квіти, ходити до магазину.У мене найчудовіші батьки, яким я завжди буду допомагати. Я дуже їх люблю.Тричі відміряй, а раз відріж (роздум про зміст прислів'я)Прислів'я дійшли до нас від наших пращурів як дорогоцінний мовний скарб. Вони відтворюють мудрі думки нашого народу, але цю мудрість можуть зрозуміти лише ті, хто поважає рідний край та рідну мову, хто гідний цієї мудрості.Пригода, про яку я хочу розповісти, сталася влітку. Моя подруга Надя захотіла пошити собі сукню. Взяла великий шмат тканини, ножиці, голку та нитки. Почала шити. Вона була не дуже старанна і хотіла пошити дуже швидко. Ось Надя абияк зняла мірку, швиденько зробила намітки на тканині і вирізала великий шматок. Притулила до себе викрійку і вирішила ще підрізати. Зрізала вона ще з боків, та все на око, як-небудь, бо поспішала, хотілося швидше похизуватися сукнею. Відрізала, зшила, підрубила, а сукня мала.Прийшла до мене та розповідає:— Юлю, ти знаєш, я захотіла пошити собі сукню. Я раз поміряла, а потім декілька разів обрізала і трохи не вгадала.Я посміхнулася:— Надю, послухай-но, що я тобі скажу. По-перше, все треба робити охайно та старанно і думаючи. Але краще за мене скаже мудре прислів'я: "Тричі відміряй, а раз відріж". Дотримуйся цієї мудрої думки, і ти пошиєш чудову сукню.— Так, Юлю, зрозуміла я, що ти хотіла мені сказати. Дякую.Не я навчала подругу, як шити гарне вбрання, виконувати все точно і охайно. Цьому навчає нас усіх народне мудре прислів'я.

Рідна мова... Вона така неповторна, мелодійна і співуча, бо ввібрала в себе гомін дібров і луків, полів і лісів, духмяний, п'янкий запах рідної землі. У народу немає більшого скарбу, ніж його мова. Бо саме мова - це характер народу, його пам'ять, історія і духовна могутність. У ній відбиваються звичаї, традиції, побут народу, його розум і досвід, краса і сила душі, вона його, народу, цвіт і зав'язь. Ще в дитинстві рідна мова допомагає нам пізнавати світ, відкривати для себе великий і чарів-ний світ життя. Без мови не може існувати і розвиватися суспільство, бо вона допомагає людям обмінюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозуміння, створювати духовні цінності. 
Слово надто багато важить в житті, як відомо, воно може впливати на долю, воно вмить змінює настрій, робить людину щасливою або розгубленою. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному із словників. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови. Слушно згадати слова М. Рильського: 
   Як парость виноградної лози, 
   Плекайте мову. 
   Пильно й ненастанно. 
   Політь бур'ян. Чистіша від сльози вона хай буде! 
Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, до рідного народу, не вартий уваги і поваги. І це болить нам, тим, хто любить рідну Україну, рідну мову. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звіряємося у дружбі, словами ніжними відкриваємо серце коханій людині, словами гострими і твердими, "мов криця", даємо відсіч ворогові. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись рідною мовою, не знаючи і не вивчаючи її. 
Українська мова - це барвиста, запашна, нев'януча квітка, яка вічно квітне, долаючи час, кидаючи барвисту стрічку із давнини у майбутнє. Вона виткана і червоною калиною, і синім барвінком, і вишневим цвітом та запашною рутою-м'ятою. Відомий поет і композитор Юрій Рибчинський із захопленням говорить про мову: 
   Мова наша, мова - 
   Мова кольорова. 
   В ній гроза травнева, 
   Й тиша вечорова... 
Жодна країна світу, мабуть, не дозволила б нікому зневажувати, принижувати, визнавати другорядною свою мову. 
Українська мова - це неоціненне духовне багатство, з яким народ живе, передаючи із покоління в покоління мудрість, славу, культуру і традиції. Наше українське слово, хоча і вмирало з голоду, і бідувало, переслідувалось і заборонялось, але вистояло і відродилося та продовжує хвилювати серця багатьох. Нашій мові потрібен саме зараз вогонь любові й духовна міць. 
Калиновою, солов'їною називають українські поети нашу мову. Кожен поет по-своєму, але, водночас, щиро, з синівською любов'ю звеличує рідну мову. Ось як В.Сосюра захоплюється мовою: 
   О мово рідна! 
   Їй гаряче серце 
   Віддав я недарма, 
   Без мови рідної, юначе, 
   Й народу нашого нема. 
Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. І це не тільки тому, що цією мовою користується повсякденно, а й тому, що рідна мова - це невід'ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі. З рідною мовою мають зв'язок найдорожчі спогади про перше слово, вимовлене в дитинстві, почуте з маминих вуст, затишок батьківської хати, веселий гомін дитячого гурту, тихий шелест листя старої верби, під якою вперше зустрівся з коханою людиною: 
   Вона, як зоря пурпурова, 
   Що сяє з небесних висот. 
   І там, де звучить рідне слово, 
   Живе український народ. 
Мова народу - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається. 
Одна українська приказка говорить: "Ласкавими словами і гадюк чарують". Тож бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити один одному лише добрі слова, тоді і світ навколо стане кращим, добрішим.