Завдання 3. Прочитайте текст, визначте його тему та головну думку. Випишіть у 2 стовпчики дієслова: І — недоконаного виду; II — доконаного.
У козацьких реєстрах він записаний під іменем Петра Калниша. В
історію ж увійшов як Петро Калнишевський, останній кошовий отаман
Запорозької Січі.
Відомо, що з молодих літ пов’язав він свою долю з козацтвом. У різних
документах час од часу натрапляємо то на військового осавула Петра
Калниша, то на військового суддю. Він входить до складу авторитетних
депутацій Січі, які відстоювали перед російським царем козацькі права.
1761 року його, людину вже похилого віку, обрано кошовим отаманом.
Очевидно, й у цьому віці Калнишевський не втратив сили і здоров’я (а було
ж йому на той час уже сімдесят літ!), бо немічних людей ніхто й ніколи не
обирав на Січі проводирем.
Кошовий очолював козацьке військо у війні Росії з турками й татарами.
Його було нагороджено золотою медаллю з портретом імператриці. Як
свідчать сучасники, він справді відзначився в численних баталіях і
особистою хоробрістю, і мудрим керівництвом. Очолюване ним козацтво
показало високе володіння воєнним мистецтвом.

В Україні старші люди переказують таку легенду, начебто доля світу залежить від Великодня. Доки пишуть писанки, світ буде існувати, а коли цей звичай занехаять, тоді зло у вигляді страшного диявола звільниться з пут і знищить увесь світ. Живе цей звір під землею, прикутий до скелі ланцюгами. Щороку посилає він своїх слуг навколо світу, щоб ті підглянули, чи ще пишуть люди писанки, і скільки. Коли впевнюються, що багато, то залізні пута міцно стискають диявола і він втрачаю силу, бо людська любов і віра перемагають зло. Любов і добро на землі будуть жити доти, доки люди будуть писать писанки. 

Упродовж свого творчого життя Шевченко створив понад тридцять малярських і графічних автопортретів, у яких передав свої думки, почуття, переживання майже за два десятиліття. Автопортрет 1840 року є чудовим заспівом Шевченка-митця до його творчості.У травні 1838 року, після викупу з кріпацтва, Шевченко стає учнем Петербурзької академії мистецтв — одного з найавторитетніших мистецьких закладів у Європі. Розглянувши подані Шевченком малюнки, рада академії одразу зарахувала обдарованого юнака на навчання до четвертого класу (усіх класів курсу малювання було шість).Роки навчання Тараса в академії позначені величезною працелюбністю, систематичною самоосвітою. Юний художник багато й плідно працював, випереджаючи навчальну програму, три роки поспіль здобував срібні медалі за екзаменаційні роботи. Водночас Шевченко багато читав, цікавився історією своєї батьківщини та інших європейських країн. І, звісно, писав вірші. 1840 року з’явилася його перша збірка — «Кобзар».Саме в період духовного й творчого піднесення Шевченко розпочав роботу над автопортретом, пишучи його до свого дня народження, як це часто робили вихованці Академії мистецтв.Та романтичний автопортрет Тараса Шевченка вирізнявся серед інших робіт. У ньому ліричне поєднувалося з драматичним, замріяність — із тривогою, добросердечність — із сумом. Ми бачимо зосереджене обличчя молодої людини. Світло вихоплює з півтемряви лише обличчя, а все інше тане в напівпрозорих тінях. Звертають на себе увагу сховані в тіні очі. Шевченко вдається до типового для романтизму прийому — за до світла й тіні підкреслює, виділяє те, що передусім має привернути увагу глядача. Може здатися дивним, що очі — «дзеркало душі» — художник затінює. Але погляд очей є пильним, проникливим, сповненим якогось невисловленого запитання.Ця аж ніяк не юнацька замисленість здається дивною на молодому, без жодної зморшки, обличчі два-дцятишестирічного Шевченка. Рожеві вуста, ніжна заокругленість щік і підборіддя, ідеально чисте чоло — і раптом цей трагічний погляд… У ньому відбилося нелегке життя: сирітство, приниження, яких Тарас зазнав, коли був кріпаком. Це образ юнака, якого суворі обставини рано зробили дорослим. Милуючись гарним обличчям, окрасою якого є високе, немов виточене з мармуру, чоло, ми не можемо не побачити й інтуїтивне передчуття нелегкого майбутнього.ЯК і інші малярські та графічні роботи Шевченка, цей ранній автопортрет зберігається в Державному музеї Тараса Григоровича Шевченка в Києві, є окрасою його експозиції. Дбайливо зібрані й реставровані художнітвори Шевченка є гордістю нашого народу.