Завдання 33-34 мають на меті встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою, і запишіть. 33. Установити відповідність між прикметниками і формами ступенів порівняння:
1.Вищий ступінь, проста форма. А. Найбільш молодий, найменш
тактовний.
2.Вищий ступінь, складена форма. Б. Зрозуміліший, багатший.
3.Найвищий ступінь, проста форма. В. Якнайдужчий, щонайкращий.
4. Найвищий ступінь, складена форма. Г. Більш мудрий, менш солодкий.
Ґ. Найпрекрасніший,
якнайпрестижніший.
34. Установити відповідність:
односкладне речення приклади
1.Означено-особове. А. Покосили трави, засіяли лан.
2.Неозначено-особове. Б. Добре діло роби сміло.
3.Безособове. В. Сядемо гуртом та й поговоримо на
4.Узагальнено-особове. близькі птахам і людям теми.
Г. Така шалена стужа, така крута зима.
Ґ. Для мене без тебе і життя нема.

35. Визначити, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).
Зібралося (1) кілька десятків сівачів (2) і стільки ж борін; по батьковому наказу порозсівали (3) невіяне зерно (4) по неораних стернях.
А. Числівником.
Б. Дієприкметником.
В. Сполучником.
Г. Дієприслівником.
Ґ. Прийменником.
Д. Прикметником.

36. Записати слово одзвінчення у транскрипції.

Поспешішь- людей насмішиш. якщо поквапишся, зробиш л. погано, невдало. йдеться як рада діяти не поспішаючи, щоб не допустити помилки, промаху і не викликати глузувань, або як докір в поспішності, яка призвела до плачевного результату. прислів'я власне російська, на що вказує її римований характер. звідси і відсутність варіантів. римовані прислів'я про шкоду поспіху відомі як в російській, так і в інших мовах: спех - людям на сміх; що скоро, то чи не споро; польск. ziy pospiech - ludziom па smiech; ким. eile mit weile і т. п. римування в них - спосіб підвищення експресивності сказаного. ш - поспішиш - людей насмішиш! поспішають щось на пожежу, а у нас, слава богу, не горить! (м. салтиков-щедрін. господа голов-леви). - чи не так, владика, апостол-то вчив, а? згадай його, повинно бути так: а то, глядь, як б не поспішити, та людей не насмішити. (і. лєсков. на краю світу). - якщо ви бачили, що ваше пристосування невдале навіщо ж так гучно рекламувати? ось і виходить: поспішиш - людей насмішиш. (а. бєлінський. міст через фонтанку). мені було соромно обернутися і глянути на наташу. - вранці я поспішив хотів швидше виконати її прохання. о, як мудра народна мудрість, яка вчить нас: «поспішиш - людей насмішиш! ». але ніхто не сміявся. (а. олексин. дуже страшна історія). ср : тихіше їдеш - далі будеш; поспішність (поспіх) потрібна тільки при лові бліх; швидко добре не буває.    поспішиш - людей насмішиш. ср тихіше їдеш, далі будеш; що скоро, то чи не споро; ускач не напашешься; горобці поспішали, та маленькими вродили. -але ж мені їхати треба, - сказала вона [анниній-ка]. - про те-то я і говорю. ємо да поговоримо, а потім і поїдемо. благословясь да богу , а не так як-небудь: стриб да шусть! поспішиш - людей насмішиш! поспішають щось на пожежу, а у нас, слава богу, не горить! салтиков-щедрін, господа головльови. - а головне: не баритися, діяти швидко, - сказали в один голос румянцев і чернишов. - цілком згоден з вами, панове генерали, - кивнув їм апраксин. - ми й справді в усьому поспішаємо занадто. а як тут поспішати ? . поспішиш - людей насмішиш. шишков, омелян пугачов. і ось десь, дуже далеко, нічну тишу порушили особливі, властиві тільки гусям, застережливі переговори. здавалося, досвідчені, літні й старі попереджали молодь: «не поспішайте, встигнете, поспішиш - людей насмішиш і ще гірше - життя втратиш» панферов, волга-матінка річка. бризгалов. , виніс креслення і подав їх карлу. - все в цілості, як було мені доручити паном брено. поважний він зодчий за віком і не до лиця б йому поспіх. за прислів'ям: поспішиш - людей насмішиш. а то й гірше. форш, михайлівський замок. але вже зроблений, пляшка [із запальною рідиною] блиснула в повітрі. а володимир не тільки запалив свою, але, виявляється, бачив і те, що болдирєв кинув незасвічену. - не квапся, афоня! - крикнув він. поспішиш - людей насмішиш. і. абрамов, рубежі сорок першого. - їх, батюшка, не по силі і терпінню задумали справу! та хіба тут висидиш рішення? у нас, пане, справи лежать польоту років, а то і поболе! воно й краще вилежуються. сказано: поспішиш - людей насмішиш! а тут, дивись, полежать-полежать, а там сперечальники помі- рятся, а то і помруть. є. федоров, кам'яний пояс. а юдін не поспішав. ще і ще оглядав він з усіх боків нещасливу баночку, зчищав з її стінок якісь невидимі піщинки. ось уже покінчив з вимірювальним приладом, тепер треба вкласти його в сталевий циліндр. і це проробляє він не поспішаючи .. - поспішиш - людей насмішиш. стара приказка. чув я навіть, що її потрібно здати в архів. а мені думається - в нашій справі вона ще не постаріла. і. осипов, друзі. - даль: поспішиш - людей насмішиш; михельсон: посп шити, людей насмішити; соболєв: поспішиш - людей насме шішь

Козакові і смерть, і рани не дивина. якби він довго опла­кував загиблих друзів та панькався з кожним слідом шаблі на власнім тілі, то вік не мав би часу не те що бити ворога, а навіть з’їсти та заспівати пісні. подужчав вітер, і веслярі, поклавши весла в чайки, взялись похмуро до сухарів та риби. орендарен-ко віддав стерно сусідові, ще кремезному, хоча й підтоптано­му, діду щириці й гукнув, аби усі почули: —    а що, панове молодці, поопускали вуса, мов ті соми на березі? ! злякались турків? —    шкода хлопців…—    це тільки перший бій. і перші втрати… — мовив отаман журно. — ніхто не знає, хто з нас повернеться й побачить не­ньку січ… але хіба нам вперше дивитися кощавій в хижі очі й орати синє море? ! — підвищив голос, немов підтяг струну.— хай бусурмани журяться, ждучи страшної помсти…— схопила б їх запупиця! — додав щириця. невдовзі, дивлячись то вдалину, то на вітрила, січовикипомітили тривожні зміни. мов білогриві коні, по морю бігли хвилі, сховалося у сірім мреві сонце, і вітер дужче й дужче зри­вав зі щогл полотнища.—      тимоше, буря буде,— сказав непран отаманові.—    то турки дмуть з очакова, щоб поспішали ми до султа­на в гості…—    чи до шайтана в зуби.—    у нього й так завізно. поки розмістить бусурманів, пос­ланих сьогодні в пекло, то ми босфор пливли останніми. попереду, неначе біла хмара, роз­кинувши широко крила, летіло біля трьохсот вітрильників.  такої сили чайок ще не виходило в козацьке чорне море. доб­ряче, видно, розмахнувся тарас трясило на варшаву, коли послав такий удар стамбулу. це хвилювало непрану душу, ті­шило, що рідний край зведеться і скине пута. він милувався нестримним бігом чайок, невпинним плеском весел, глухим бринінням снасті, що в ньому ледь уловлювався суворий голос думи, ще не народженої, ніким ніде не співаної, але вже існу­ючої, неначе воля, якої жде вкраїна і за яку вони прорвалися на цей безмежний простір.на море швидко й густо лягала чорна ніч. із байдака хмель­ницького передали всім чайкам: не зупинятись на ніч, не від­ставати, а йти щосили до босфору. неначе привиди, човни щезали в темряві, у гулі й свисті вітру… ставало смутно від са­моти, від мороку, від шурхоту вже ледве видних хвиль. нарешті все покрила важка пітьма. ні місяця, ні зір у небі, ні вогника у всьому світі. байдак і темрява. навальний дужий вітер і стугін моря, схожий на… ні, він ні з чим не схожий, цей голос моря, йому немає рівних! розкотистий, величний, мото­рошний, він ошелешує того, хто вперше почує бурю, й проймає душу холодом тому, хто вже раніше спробував нічного ґерцю з морем. вода кипить, розгойдується, неначе тісно їй у вели­чезній чаші, неначе хтось, іще могутніший і невблаганніший, безжально тисне, гонить її у невість із берегів, межи яких їй так спокійно й зручно. розбурхана, до дна стривожена, вона сліпа й нещадна в своєму жасі й натиску, в своїй безмежній силі.