Завдання 7. Відредагуйте запропонований документ Прес-реліз Черкаський книжковий фестиваль Вул. Хрещатик, 196, м. Черкаси Черкаський книжковий фестиваль зібрав самі кращі українські видавництва, письменників і поетів, копірайтерів та громадських діячів. На протязі 3 днів фестиваль стане місцем, де ви зможете познайомитися з видавцями, послухати цікаві лекції та провести весело час разом з близькими та друзями. Під час фестивалю проводяться майстеркласи та бюті-зони. Можна прийняти участь в інтерактивних іграх та розвагах. Проходив вже 3 рази:

Відповідь:

Життя маленького Чарлі Беккета не можна назвати щасливим. Йому доводиться жити в тісній, напіврозваленій хатці разом з батьками , двома дідусями та бабусями. Сім'я Чарлі не може дозволити собі розкошів, проте хлопчик ніколи не жаліється.

Але одного дня життя Чарлі перевертається, коли до його рук потрапляє один з п'яти білетів. Так Чарлі та ще четверо дітей мають змогу переступити поріг виданої шоколадної фабрики Віллі Вонки. Що ж чекає за великими воротами? Які таємниці приховує загадковий містер Вонка? Про це ви дізнаєтесь, взявши до рук цю книгу.

Учителю, стою перед тобою, Малий, вчарований до нiмоти. Хто ще умiв любити так, як ти, Хто кликати умiв ще так до бою, Кого ще так боялися кати! Так звучить вiрш Дмитра Павличка "До Франка", але цi слова вiдтворюють i моє ставлення до Т. Г. Шевченка. Справдi, як можна не захоплюватися ним, не схилятися перед його стражданнями i його мужнiстю! Вiн був сонцем нашоï поезiï, символом високого духу украïнськоï нацiï, i водночас живою, чутливою i вразливою людиною. Вперше дiзналась я про Шевченка ще в ранньому дитинствi. У нас вдома була величезна книга - ювiлейне видання "Кобзаря". Вiд книги вiяло загадковiстю. Спочатку менi були доступнi лише "картинки", але потiм поступово почав вiдкриватися свiт створених Шевченком образiв. Зачарували мене прекраснi пейзажi Украïни, змальованi генiальним майстром слова, повiяло запахом квiту вишневого (точнiсiнько, як навеснi в селi, де живе моя бабуся), зашелестiли верби, що ростуть "мiж ярами над ставами", торкнувся душi вiтерець, що тихесенько вiє над Украïною. Назавжди запам'ятаю я i дiвчат з романтичних балад про дивовижне кохання та гiрку розлуку ("Причинна", "Утоплена", "Тополя") i смiливих героïчних гайдамакiв, i простих людей, що страждали, шукали щастя, i не могли знайти його у своєму важкому життi за крiпаччини. Хтось з них викликав спiвчуття, дехто вражав красою своєï душi, був гiдний поваги. Але всi вони, як живi, з'являлися перед очима, доки бринiла музика вiршованих рядкiв. Зiгрiла душу нiжна дружба малого Тараса з Оксаночкою i таке романтичне цнотливе кохання Яреми i Оксани, болем пронизав серце трагiзм долi Лiлеï, Катерини, наймички Ганни. Я захоплююся героïзмом Залiзняка i Гонти, незламнiстю Яна Гуса i мужньою жертовнiстю декабристiв. Свiт думок, почуттiв, iсторичних фактiв, оспiваних великим Кобзарем, став частиною i мого життя. Час вiд часу в рiзних життєвих ситуацiях рядки його вiршiв спливають у пам'ятi, нiби поради мудрого вчителя, i я усвiдомлюю, наскiльки глибоко Шевченко розумiв життя, якщо думки його можуть виявитися корисними i зараз. I я щаслива, що вiн був, є, буде вiчно, поки живий наш народ (а народи ж безсмертнi!). Пишаюся, що i я одного роду-племенi з нашим великим Тарасом.