Завдання: дати відповіді на запитання. (Відповідями мають бути складені слова.) Записати їх, пояснити, як вони утворені. Прочитайте приклади: Хто варить сталь? (Сталевар.) Хто вирощує хліб? (Хлібороб.) Чим косять сіно? (Сінокосаркою.) Хто високо лазить? (Верхолаз.) Чим відводять газ з родовищ? (Газотрубою.) Чим виміряють вологість? (Вологоміром.) Хто зварює труби? (Гаpзозварник.) Як називається кастрюля, яка швидко варить? (Скороварка.)

 Не встигло закінчитися літо, як настала золота осінь. Важко повірити, але вже закінчується перший осінній місяць-вересень. Він є найтеплішим з усіх осінніх місяців. На вулиці зустрічається бабине літо. Останні дні тепла от-от минуть. Не світитиме так яскраво сонечко, не нагріватиме землю.
 Після нещадних вітрів опало пожовкле листя з дерев, земля вкрилася золотою скатертиною. З кожним днем стає все холодніше. У парках часто зустрічаються білочки, які намагаються щонайшвидше запастися усім необхідним до зими. Відлітають у вирій птахи.
 Ось оглянешся навколо, і розумієш - настали останні вересневі дні...

В начале октября едва заметной лесной тропинке, которая извивалась между древних дубов, шла девочка лет тринадцати. На ней была клетчатая новенькая кофточка, синяя юбка и белая косынка, как терн-цвет. И эта платочек резко оттеняла черные брови девочки, ее загорелое лицо и светлые глаза. Такие светлые и зеленые, что в темноте они мигают, как светлячки, ее круглое нежное подбородок походило на яблоко, а прижженными солнцем вздернутый нос похож на желтую лесную грушу, которая остыла против солнца аж на самой верхушке дерева.Девочка несла книги и тетради. Она возвращалась домой из школы, шла она легким бесшумным шагом, как плыла над тропой, и только иногда под ее ботинками, обутыми на босу ногу, тихо хрускалы сухая веточка или желудь.
Тропа неожиданно повернула направо, минуя крутую гору. И тогда стало слышно, как весело вызванивает в тишине вода. Прозрачный ручей пересекал дорогу, и через него был перекинут кладку из сухой древесины.
Девочка села над ручьем, положила у себя книги и начала задумчиво болтаться в воде руками.
Руки девочки были шершавые, как дубовая кора, загорелые и поцарапанные. Платок у нее сдвинулась в сторону, и из-под нее выбилась облачко льняного волос, белого и легкого, как пух, - подует ветерок, так оно и разлетится вокруг. И теперь девочка стала удивительно похожей на одуванчик. В школе подружки так и звали ее всегда: Ульянка-одуванчик.