Батька й неньку поважати – кращу долю матиБатько й мати дають дитині життя, вони навчають її жити в суспільстві, досягати мети. Батьки бажають своїй дитині щастя та здоров’я, прагнуть виховати достойну людину. Вони прагнуть передати їй знання та досвід, який здобули самі, та до дитині досягнути успіху в дорослому житті.Але не завжди діти розуміють прагнення своїх батьків. Нажаль, деякі діти вважають, що самостійно можуть вирішувати різні проблеми і рідко прислухаються до порад рідних. Вони нехтують наставляннями, намагаються робити все по своєму. Ці діти не поважають своїх батьків, вони вважають себе більш досвідченими і самостійними. І не рідко така неповага до близьких стає причиною того, що дитині досить важкодосягти мети, вона погано вчиться, в неї погіршуються взаємовідносини з дорослими людьми.Я вважаю, що дитина повинна поважати своїх батьків, прислухатися до їх порад, намагатися робити те, що від неї вимагається. Така дитина буде краще навчатися і досягне більших успіхів у житті.
Живий куточок Твір-описВлітку багато дітей гостять у своїх родичів: хто в селі, хто в іншому місті. Я часто відвідую свою тітку, і цього літа я гостила у неї близько місяця. Дні тягнулися поволі і одноманітно, здавалося, що жара долатиме нас вічно. Але один день у мене залишився в пам’яті. Моя подруга Олена запропонувала сходити в Палац для дітей і подивитися «Живий куточок». В порівнянні із задушливими вулицями міста Палац для дітей здався нам раєм. Перше, що я побачила, – це акваріуми з незвичайно красивими рибками. їх різноколірна луска переливалася всіма барвами веселки.Рибки підпливали до скла і дивилися на нас, беззвучно відкриваючи роти, потім раптом різко спливали в глиб акваріума, витончено виляючи хвостами і плавниками. Краса рибок, їх плавні рухи привели мене в стан спокою і утихомиреності. Але тут мій погляд впав на крокодила. Його очі здалися мені сумними. Ми з подругою пішли далі. У іншій кімнаті були різні тварини і птахи. Крупна і різноколірна папуга щось обурено кричав при наближенні людей. Тут же була мавпа, яку теж турбувало наближення людей, вона голосно кричала. Решта мешканців куточка спокійно реагувала на нас. Товстенькі морські свинки крихітні хом’яки давалися в руки, їм подобалося, коли їх гладили. Ми вийшли з Палацу для дітей, і день здався мені не таким нудним. Спілкування з тваринами принесло велике задоволення. Відчуття спокою і втихомиреності не покидало мене весь день. І досі я часто згадую свої відвідини «Живого куточка».
