Завдання : записати групами спільнокореневі слова (записані на дошці), в яких чергуються приголосні [г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш] – [з], [ц], [с]. Зразок: горох – горошина – в горосі.
Крижина, в оці, крига, мушка, плуг, жінчин, око, муха, очний, плужок, книзі, ручка, рука, мусі, кризі, на плузі, жінка, книжечка, жінці, книга, руці, козак, на розі, пастух, бік, у русі, пастуше, козаче, друг, на боці, ріг, рух, друже.

1. Прибув мій канівський земляк Середа, на ім’я Петро (Г. Костюк).

2. Дружина Платона Симиренка Софія, за походженням французька дворянка, швидко перейняла козацькі звичаї родини, охоче спілкувалася українською мовою (Л. Мацько).

3. Із Любечем, давньоруським містом, пов’язані долі багатьох руських князів Олега, Ярослава Володимировича, Святополка, Володимира Мономаха, Святослава Всеволодовича (М. Тищенко).

4. Особливо вразила і запам’яталася всім художня композиція Сашка Довженка «Святки»- поетична розповідь про народні новорічні торжества (С. Плачинда).

5. Двадцятишестирічний лікар-мікробіолог, майбутня зірка світової медичної науки і майбутній президент Усеукраїнської академії наук Данило Заболотний, провів на собі перший експеримент, прийнявши винайдену холерну вакцину (Л. Мацько).

6. Михайла Щепкіна, кріпака з Куртини, викупили 1818 року в Полтаві за 7207 карбованців (М. Шудря).

«Друг — це тієї, хто входити у твої двері, коли весь світло виходить із них». Беззаперечна істина для багатьох з нас, але й саме вона, ця істина, викликає безліч питань, дискусій, обговорень. Одного разу ти зустрінеш найближчу тобі людину за думками, мріями, спільними інтересами. Дуже важко одразу зрозуміти, кого ти зустрів — справжнього друга чи просто приятеля. Яким ж має бути справжній друг, як його виявити серед багатьох знайомих, з якими ти проводиш годину? Перш на, справжній друг, мабуть, це та людина, котра приймає тобі таким, як ти є. Недарма ж кажуть, що друг — це тієї, хто знає усі твої недоліки й все-таки любити тобі. У мене особисто є справжній друг — Сергій. Спочатку я - не знавши, справжній він чи не справжній, але й потім один його вчинок усе задля мене прояснівши. Сергій перейшов до нас у 8 класі. На перший погляд він Мені не зовсім сподобався: задерикуватий, дещо зарозумілий хлопець (як я тоді подумавши). Єдине, що його вирізняло, — це знання математики. Математику він любити й добро знавши. Я ж до цого моменту вважався кращим учнем саме із математики. Відчуваючи певну заздрість, я намагався якомога понад принизити його: то смикну за сорочку, то зафутболю портфель, то назву очкариком. А він — нічого, сидить собі, формули пише. І вісь наставши годину піврічної контрольної роботи. Всім роздали заподіяння, я швиденько впорався із п'ятьма із шести запропонованих, а шосте — найважче — ну ніяк. Сиджу, мучуся, дивуюся — Сергій все розв'язав й сидить склавши руки — перевіряє. Я мовчу (списати ж у нього соромно), сиджу, почервонів від напруження. Раптом папірець на мою парту — ляп! Розгортаю, в якому було розв'язання задачі. Я підвів очі і подивився на нього. Сергій не посміхався, не іронізував, просто і відкрито дивився на мене. Ми були уже не ворогами, ми були партнерами, які пов'язувала таємниця. З того години Сергій неодноразово доводив, що він справжній друг. Він ніколи не відвертається від мене в скрутному становищі. Від й маєш: «Друг — це тієї, хто входити у твої двері, коли весь ,світло виходить із них».