Завдання: записати речення вказати однорідні члени речення та узагальнювальні слова при них з'ясувати якими членами речення є узагальнювальні слова. Луки гори пишні сади все зелене й принишкле. на річці В лісі на полі усюди німо тихо. І земля і вода і повітря все поснуло. день вечір ніч ранок все біле все тьмяне. город деревах марево це таке неземне. лози висип кручі ліс усе блищить і сяє на сонці
Ми домовились, що будемо по черзі вартувати біля собаки, щоб він не пішов у воду, та не намочив рану. Я думав про те, що коли ми будемо повертатися додому, доведется собаку забрати з собою. Вночі, коли ми пішли спати в свій намет, чули як собака стонав уві сні.
Прокинувшись вранці, ми відразу побігли до собаки. Прибігши, ми побачили що собаки не було.
- Забрали! - сказав мій друг.
І ми з понурим настроем почвалали збирати свої речі, щоб повернутися додому.
Коли вже залишилося скласти останній рюкзак, ми почули хруст очерета. Через хвилину до нас підійшла вчорашня знайома дівчина, а поряд з нею був і пес. Вона довго дивилася на нас і все ні як не намагалася щось сказати. Мабудь соромилась. А потім тихо подякувала і опустивши очі пішла геть. Собака пішов за нею.
- Вірність! - ще раз сказав вже я.
Відповідь: Минуло п'ять років. Кожен персонаж знайшов власну стежку в житті. Та куди б не занесла доля наших улюблених героїв, пам'ять про шалені пригоди в цирку завжди манила друзів, за сотні кілометрів об'єднувала їхні серця.
Одного разу вирішив Іван Сила на деякий час полишити свій дім, щоб разом з Мілкою податися до чудової столиці. Навіть не вірилося, що кілька років тому місто здавалося зовсім чужим та вражало величчю споруд. Нарешті потяг спинився на тому ж вокзалі. Сьогодні, як і колись, усі перехожі метушилися, кудись поспішали. Але тепер Іванові це не здалося дивним. Проте його увагу привернула метушня на площі. Річ у тім, що якийсь поліцейський упіймав чергового розбишаку. Він голосно намагався переконати малолітнього хлопчину, що крадіжка – це неприпустимо. Служник порядку продовжував:
- Послухай мене, синку, колись я також вважав, що поцупивши чужу річ можна легко підзаробити. Не чув за своїми ганебними вчинками жодної провини. Поверни власникові кишеньковий годинник. Попроси вибачення і можеш іти своєю дорогою.
Голос, що звучав, здався Іванові дуже знайомим. Ще мить і погляд поліцейського упав на нашого силача. Іван Сила люб’язно усміхнувся. Запала тиша. Помалу люд почав розходитися, а поліцейський обняв силача. Мабуть, ви уже самі здогадалися, що це був Міха Голий.
Почалась довга душевна розмова. Друг розповів, що давно зав'язав з крадіжками. Звільнився з посади охоронця в цирку й став працювати поліцейським. Похвалився, що на новій роботі пристойна платня. У важкий час, коли намагався знайти самого себе, зустрів своє щастя. Незабаром вони одружаться. Здивований Іван намагався щось сказати. Та радісний товариш не замовкав і запросив на весілля.
Іван теж попросив друга після торжества завітати до нього в гості. Тільки тепер, Мілка, котра увесь час не втручалась у розмову, смиренно покивала головою. Поліцейський зауважив, що давно хотів після торжества відвідати дорогого приятеля, тому запропонував Піні, Пандорському, Фандіго й Ренаті приєднатися до подорожі. Іван був у захваті. А Мілка жартома пообіцяла, що приготує багато галушок, які на той час уже навчилась готувати. Усі засміялися і втрьох попрямували столичним парком, геть усіяним пахучим цвітом…
Пояснення: