Завдання3.Прочитайте текст.Випишіть з тексту вставні слова,з'ясуйте,що вони виражають.

Лісовий готель

Напевне, кожному доводилось бачити цю гарну квітку – дзвіночок.Але не кожен знає,що він є і лісовим готелем для багатьох комах.Уночі,коли в лісі стає прохолодно, випадає роса,комахи,безумовно,замерзають,їхні крила намокають.Ось тут і стає їм у пригоді дзвіночок,який на ніч не закриває свою квітку.Отже,заповзають і залітають туди всі, хто хоче в теплі переночувати.Адже в квітці температура на 4-5 градусів вища,ніж зовні.Рятує комах дзвіночок і вдень-від негоди . Таким чином,перш ніж зірвати цю красиву і добру квітку,подумай,що це –чиясь домівка.(З журналу)

Папужку я побачила у книжці на ілюстрації. Він дивився на мене своїми великими чорними очима. Яскраві кольори пір’їного вбрання просто зачарували мене. Високий чубчик на голові підкреслював його величність. Дзьоб маленький та гострий. Дуже міцний. Лапки чіпкі. Адже він полюбляє показувати карколомні трюки. Ця екзотична пташка дуже відрізняється від наших птахів. Веселого папужку має моя подруга. Пташка ще маленька. Невеликого розміру. Вкрита жовтим яскравим пір’ям. Маленькі чорні оченята дивляться довкола. Дзьоб невеликий, проте міцний. Він птах екзотичний, чубчик на голові нагадує нам про це. Папужка часто видає звуки, схожі на слова. А ще він любить висіти на гілці, йому допомагають чіпкі лапки з гострими кігтиками. Я з подругою часто гаємо за його веселими витівками.

ось так

Объяснение:

Бути толерантною людиною не так-то й легко. Тут потрібні й самодисципліна, і готовність іноді поступитися власними вигодами, звичками і, найголовніше, - почуття поваги до інших особистостей, до колективу, відповідальності за свої вчинки перед суспільством, і звичайно ж, людяність.

Ще з дитинства мене привчали ставитися із пошаною до людей, намагатись побачити в них їхні найкращі риси, бо кожна особистість заслуговує бути зрозумілою.

допомагають нам у спілкуванні.

Отож, щоб змінити світ на краще, щоб запобігти конфліктам, суперечкам, непорозумінню, треба, перш за все змінитися нам самим. Тому необхідно багато працювати, щоб досягти мети: читати різноманітну літературу, цікавитися новинами, відрізняти в житті правду від брехні, іти на компроміси, постійно самовдосконалюватися.

Яке призначення людини? Бути нею!

«Найважча професія - бути людиною», - так сказав X. Марті. Я не знаю цієї людини, але вона має рацію. Адже на своєму досвіді переконуюсь, що морально сформована людина має власну думку, підтримує життєві цінності, тому її важко змінити чи переконати. І для цього існує дуже цікаве слово «толерантність». Є безліч визначень щодо цього поняття, кожен розуміє його по-своєму. Я ніколи не звертала уваги на слово «толерантність», і воно не мало для мене взагалі ніякого значення. Але після розмови з психологом та батьками, після прочитаної мною літератури я зрозуміла, що толерантність - це єдність у різноманітті, визнання рівності та переконань суб'єкта спілкування, повага до інакшості, це не поблажливість і не мовчазна терплячість, не байдужість і не вседозволеність, це прохання людини до об'єднання. У наш час існує низка проблем: рівність та одночасно різноманітність людей, існування певних стереотипів по відношенню до «не таких, як я».

Ми повинні поважати думки інших, якщо вони не такі, як наші. Адже це показує, що  людина не боїться висловлювати свою думку й має своє внутрішнє «я». Головне - це розуміння

один одного. Я вважаю, «Про смаки не сперечаються» - розумне твердження.

Вагома причина, чому люди стають агресивними й ненависними - це оточення, в якому вони проживають. Я частіше стала помічати, що в людей роздратованих, агресивних, злих з'являються депресії, а все це через щоденні стреси. Тому я думаю, що краще не звертати на це уваги, а уявляти щось хороше, думати частіше про приємні моменти. Далі в нас постає таке питання: чи повинна меншість виконувати волю більшості? Ми звикли чути такі слова: «Два проти одного». Та чи повинна я комусь підкорятись? Так, але не підкорятись, а поступатись, бути терплячою, розуміти іншого, поважати думку, тобто бути толерантним. Люди не вільні у своїх вчинках, бо завжди перебувають у певних стосунках з батьками, державою, тому волевиявлення підпорядковане не їхнім власним бажанням, обов'язкам.

Я вважаю, що батьки повинні бути терплячими, розуміти своїх дітей, прислухатися до їх думок чи ідей. Дитина як особистість повинна мати певну свободу дій, а батьки - доглядати та розуміти її, а не позбавляти свободи чи прав. Толерантність може бути природною і неприродною. Люди повинні толерувати своїх батьків, дітей, родичів, свій народ, націю. Країна та народ змушені терпимо ставитися до сусідніх країн, навіть якщо вони можуть мати претензії один до одного. Великі держави толерують малі і навпаки однак лише в рамках міжнародного права. Коли ж це право порушується, то треба вести мирні переговори й встановлювати істину.

Отже, толерантність не є «незручною» чеснотою, а швидше зручною, бо тільки той, хто має її, може розраховувати на успіх у майбутньому. Толерантність - це самовиховання, висока культура, свобода, майбутнє, це дійсно приклад розвитку демократично вихованого сучасного суспільства на засадах національних ідей.